НЕБЕЗПЕЧНА ХВОРОБА – СКАЗ!

Серед небезпечних хвороб сказ займає особливе місце. До цієї інфекції сприйнятливе широке коло тварин, як диких, так і свійських, і надзвичайно велика небезпека сказу для людини, а відтак визначається соціальне і економічне значення цієї хвороби.
 Сказ – це вірусна хвороба людей і тварин з виразними ознаками ураження центральної нервової системи і практично стовідсотковою летальністю.

Серед небезпечних хвороб сказ займає особливе місце. До цієї інфекції сприйнятливе широке коло тварин, як диких, так і свійських, і надзвичайно велика небезпека сказу для людини, а відтак визначається соціальне і економічне значення цієї хвороби.
 Сказ – це вірусна хвороба людей і тварин з виразними ознаками ураження центральної нервової системи і практично стовідсотковою летальністю.
          Головним джерелом збудника сказу залишається лисиця, на яку припадає переважна більшість (89,3 %) діагностичних випадків серед диких тварин. Важливе епізоотичне значення мають єнотоподібні собаки, куниці та вовки. Зараження відбувається, як правило, внаслідок укусів хворими тваринами, які виділяють збудника зі слиною.
Інкубаційний період триває 3‑6 тижнів, інколи до одного року в залежності від місця та характеру укусу. Чим багатша на нервові елементи тканина, глибша рана і ближче до голови, тим коротший інкубаційний період.
Перебіг хвороби зазвичай характеризується підвищеною чутливістю тварин до світла, шумів, спотворення апетиту, підвищення температури тіла, порушення зору, пізніше з’являються буйство, розлади свідомості, чутливості, з’являються судороги, парези жувальних м’язів глотки, зникає больова чутливість. Тварина виснажується і гине.
Профілактика сказу полягає у здійсненні протиепізоотичних заходів і профілактичної вакцинації диких і домашніх тварин.
Варто відзначити, що, на відміну від ряду європейських країн, в Україні в епізоотичному процесі активну участь беруть собаки іособливо коти. Однією з причин цього є відсутність контролю за виконанням правил утримання собак і котів, безвідповідальність власників домашніх тварин, особливо у приміській зоні та на дачних територіях. Крім того, це обумовлено низьким рівнем свідомості власників тварин, які відмовляються надавати своїх тварин для імунопрофілактичних щеплень.
Важливе значення має також процес синантропізації лисиць, наближення місць їх мешкання до населених пунктів і контакти з безпритульними собаками. В цих умовах відбувається наближення вірусу до людини, створюється загрозлива епідемічна ситуація.
Так 25.02.2015 року підтверджено сказ лисиці. Голову лисиці  доставлено в обласну регіональну лабораторію ветеринарної медицини для лабораторного дослідження (плановий діагностичний відстріл) з Надвірнянського району, ДП «Надвірнянське лісове господарство» Урочище «Буковинка». Останнім часом значно збільшилась кількість лисиць в лісових угіддях району.
Одним із основних шляхів контро­лю цього небезпечного захворювання є профілактичні заходи та комплексний підхід. Досвід показує, що поодинці працівники ветеринарної або медичної служби не розв’яжуть цієї проблеми. Вона має вирішуватися на державному рівні за участі органів виконавчої влади, житлово-комунального, лісового, мисливського господарств, охорони природи, внутрішніх справ. При цьому заходи
 
 
 
в першу чергу повинні бути спрямовані на джерело збудника інфекції, до якого окрім лисиць належать також безпритульні домашні тварини.
Заходи боротьби з безпритульними тваринами, що покладені на служби комунального господарства, контроль за виконанням “Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України” з боку МВС, управлінь житлово-комунального господарства та місцевих органів влади, виконуються вкрай незадовільно. Підтвердженням цього є факти щорічної реєстрації знач­ної кількості укусів людей собаками та кішками. Так за минулий рік зареєстровано 132 випадки зверненнь за медичною допомогою з приводу покусів тваринами з яких 28 особам призначено антирабічне лікування.Станом на 25.03.2015 року зареєстровано 24 випадки та призначено антирабічне лікування 4-м потерпілим.
Якщо домашні тварини, які покусали людей, підлягають10-15‑денному карантину та спостереженню в домашніх умовах, то карантинування безпритульних тварин взагалі не здійснюється.
Якщо виникла ситуація з укусами тварин, не займайтесь самолікуванням, а негайно звертайтесь за медичною допомогою до лікаря.
Але якщо близько немає  медиків, необхідно володіти  знаннями на випадок надання само- та взаємодопомоги: місце укусу ретельно промийте під струменем протічної води з господарським або  рідким милом. Саму рану можна обробити 3% розчином перекису водню. Шкіру навкруг рани необхідно обробити антисептичним засобом (наприклад 700 спиртом або5% розчином йоду), потім накласти стерильну пов’язку.
Після того негайно звертайтесь за медичною допомогою до лікаря. Бо при несвоєчасно проведених щепленнях, котрі здійснюються після укусу інфікованої тварини, хвороба зажди призводить до смерті.
 
 
 
                                                                                                                                                                                       
 

 

0 Коментарі

Ще немає коментарів

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов*язкові поля позначені *