Підстави для відкриття виконавчого провадження

    У житті досить часто трапляються ситуації, коли боржники після набрання рішенням суду законної сили не бажають його виконувати добровільно, тому доводиться домагатися його виконання у примусовому порядку, яке здійснюється відповідно до Закону України ”Про виконавче провадження ”.

    У житті досить часто трапляються ситуації, коли боржники після набрання рішенням суду законної сили не бажають його виконувати добровільно, тому доводиться домагатися його виконання у примусовому порядку, яке здійснюється відповідно до Закону України ”Про виконавче провадження ”.
   Першим етапом виконавчого провадження є його відкриття державним виконавцем на підставі належного виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 18 Закону). Так, згідно зі ст. 348 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) за кожним рішенням, яке набрало законної сили або ж допущено до негайного виконання, за заявою особи, на користь якої постановлено рішення, видається один виконавчий лист. Виконання ж рішення господарського суду провадиться на підставі виданого їм наказу, який також є виконавчим документом. Коли на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або коли рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд вправі за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів (наказів), точно зазначивши, яку частину рішення слід виконати за кожним листом.
   Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває  виконавче  провадження  на підставі  виконавчого  документа,
1) за заявою стягувача або його  представника  про  примусове виконання рішення;
2) за  заявою  прокурора  у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на  підставі ухвали   про   надання  дозволу  на  примусове  виконання  рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
     У заявіпро  відкриття  виконавчого  провадження  стягувач вправі  зазначити  відомості,  що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню  рішення  (рахунок  боржника,  місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
      Стягувач у  заяві  про  відкриття  виконавчого   провадження   щодо виконання рішення про майнове стягнення  має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника  та оголосити заборону на його відчуження.
     Під   час  пред'явлення  виконавчого  документа  або  його дубліката до виконання разом з ним подаються:
1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за  вироком  суду  –  копія  опису  майна  і копія вироку.  У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається  довідка про те, що опис майна не проводився;
2) у   разі   виконання  рішення  про  конфіскацію  майна  за постановою суду – копія протоколу  вилучення  майна,  що  підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;
3) у   судових   справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог,- копії документів, що підтверджують виконання  ухвали  суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.
   Оскільки однією з законодавчо закріплених причин відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам, викладеним у ст. 19 Закону, то доведеться отримуючи виконавчий лист чи наказ господарського суду одразу їх ретельно продивитися й упевнитися, що принаймні ця обставина не перешкодить відкриттю виконавчого провадження .Отже, у виконавчому документі обов’язково мають бути зазначені його назва, дата видачі, найменування органу, посадової особи, що видали документ, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб), а також резолютивна частина рішення, дата набрання чинності рішенням та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписано уповноваженою посадовою особою та скріплено печаткою.
Уникнути певних проблем допоможе й дотримання положень ст. 20 Закону, що регламентує місце виконання рішень. Відповідно до згаданої правової норми виконавчі дії проводяться або за місцем проживання, роботи боржника — фізичної особи (за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу боржника — юридичної особи), або за місцезнаходженням його майна. Якщо йдеться про зобов’язання боржника вчинити певні дії — то за місцем здійснення цих дій. Право вибору місця виконання між кількома відділами Державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
  Дотримання зазначених вище вимог допоможе державномувиконавцювжити заходів примусового виконання   рішень,   встановлених      ЗакономУкраїни ”Про виконавче провадження ”,  неупереджено, своєчаснотав повномуобсязі.
 
 
 
 
 
 
Державний виконавець
ВДВС Надвірнянського РУЮ                                                                                          Штакал В.Г.

0 Коментарі

Ще немає коментарів

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов*язкові поля позначені *