Порядок виплати працівнику заробітної плати за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника

 Розглянемо порядок виплати працівнику заробітної плати за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника за наявності хоча б у одного з них доплати за високі досягнення в праці:
– при тимчасовому переведенні на посаду з оплатою згідно із штатним розписом;
– при тимчасовому виконанні обов'язків тимчасово відсутнього робітника з виплатою різниці в окладах.


 Розглянемо порядок виплати працівнику заробітної плати за виконання роботи тимчасово відсутнього працівника за наявності хоча б у одного з них доплати за високі досягнення в праці:
– при тимчасовому переведенні на посаду з оплатою згідно із штатним розписом;
– при тимчасовому виконанні обов'язків тимчасово відсутнього робітника з виплатою різниці в окладах.
Якщо працівнику необхідно доручити виконання роботи тимчасово відсутнього співробітника (на період відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності тощо), то побудова трудових відносин має відбуватися в рамках способів, установлених чинним законодавством, а саме:
1) виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;
2) тимчасове заступництво.
Порядок оформлення зазначених вище способів виконання працівниками додаткових обов'язків, а також умови їх оплати регламентуються:
Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП);
постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 р. № 1145 (далі – Постанова № 1145);
роз'ясненням Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.65 р. № 30/39 (далі – Роз'яснення № 30/39).
Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівникамає місце, коли працівник підприємства разом із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує обов'язки іншого, тимчасово відсутнього, працівника (ст. 105 КЗпП і п. 2 Постанови № 1145).
Із наведеного визначення можна виділити відразу три характерні особливості цього способу виконання працівником додаткових обов'язків:
1) працівник виконує покладені на нього додаткові функції без звільнення від основної роботи, яка передбачена трудовим договором;
2) виконання додаткових обов'язків відбувається протягом робочого дня (зміни), з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, встановленої КЗпП;
3) виконання додаткових обов'язків припускає заміну працівника, тимчасово відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин, коли за ним зберігається місце роботи (посада).
Додаткові функції з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника покладаються на конкретного співробітника підприємства шляхом видання наказу (розпорядження) керівника.
За додаткове навантаження з виконання обов'язків тимчасово відсутнього співробітника працівнику підприємства, на підставі ст. 105 КЗпП, здійснюється відповідна доплата.
Розмір і умови введення доплати своїм працівникам підприємство встановлює в колективному договорі з дотриманням вимог Генеральної угоди.
Відповідно до додатка 3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008 – 2009 роки від 15.04.2008 р. за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата в розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника.
Слід зазначити, що обов'язковість дотримання «генеральних» положень стосується, насамперед, осіб, які брали участь у підписанні генеральної угоди особисто або через своїх представників (лист Мінпраці від 04.07.2008 р. № 435/13/84-08).
Конкретний розмір доплати визначає керівник підприємства в наказі (розпорядженні) про покладення на працівника додаткових функцій з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Тут слід зауважити, що п. 15 Постанови № 1145 містить перелік категорій працівників, на яких дія цієї постанови не поширюється і які, відповідно, не мають права на доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
До них, зокрема, належать:
– керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники та помічники;
– головні спеціалісти;
– керівники структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступники.
Водночас, чинне законодавство надає підприємствам право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціальні послуги, а саме: в межах фінансових можливостей передбачати доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника і для керівних працівників підприємства.
Окремим випадком виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника є тимчасове заступництво.
Визначення тимчасового заступництва, порядок його оформлення і оплати наведено у Роз'ясненні № 30/39.
Так, згідно з абз. 1 п. 1 Роз'яснення 30/39 тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.
Тимчасове заступництво, як правило, застосовується у разі потреби заміщення працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів – підприємств, виробництв, цехів, відділів.
Як випливає з визначення тимчасового заступництва, наведеного в Роз'ясненні № 30/39, тимчасовий заступник, на відміну від виконуючого обов'язки тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно чужі обов'язки, тобто на період заступництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором.
Крім того, як і у разі виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, йдеться саме про тимчасове заступництво, тобто припускається заміщення працівника, відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин. При цьому, як передбачено п. 2 Роз'яснення № 30/39, призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді не допускається. Єдиним винятком є призначення на посаду вищим органом управління. У такому разі протягом місяця з дня прийняття працівника до вищого органу управління необхідно подати документи для його призначення на посаду. У свою чергу цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання про призначення працівника.
Тимчасове заступництво за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) керівника підприємства. При цьому обов'язково слід пам'ятати про обмеження, встановлене ст. 33 КЗпП, згідно з яким тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається тільки за його згодою. Тобто і в цьому випадку доручити працівнику виконання додаткової роботи можна тільки з його згоди.
При тимчасовому заступництві працівнику-заступнику виплачується доплата у розмірі різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміняє (абз. 2 п. 1 Роз'яснення 30/39).
Штатним заступникам або помічникам відсутнього працівника (за відсутності посади заступника) різниця в окладах не виплачується. Окрім того, права на отримання відповідної доплати не мають і головні інженери підприємства, установи або організації в період тимчасового заміщення керівника.
Проте, як зазначалося вище, підприємствам надано право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Тому в колективному договорі вони можуть передбачити виплату різниці в окладах і штатним заступникам, і помічникам керівника підприємства.
Окрім доплати у вигляді різниці в окладах, тимчасовому заступнику може бути нараховано премію (абз. 3 пп. «б» п. 1 Роз'яснення 30/39).
Преміюються тимчасові заступники на умовах і в розмірах, встановлених за посадою працівника, якого вони заміняють. При цьому премія нараховується на посадовий оклад заступника.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за успіхи у праці, винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Доплати та надбавки належать до надтарифних умов оплати праці. Вони, як правило, встановлюються до тарифної частини заробітної плати і тарифної ставки (окладу, посадового окладу). Але чинне законодавство не заперечує проти встановлення фіксованих розмірів доплат і надбавок.
Надбавки мають стимулюючий характер і використовуються для врахування індивідуальних особливостей працівників. Доплати, головним чином, мають гарантований характер і застосовуються для компенсації за умови праці, які відрізняються від нормальних.
Отже, у випадках, коли працівнику, на якого покладається виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, або застосовується тимчасове заступництво, встановлені йому персональні доплати за високі досягнення у праці мають гарантований характер і зберігаються за ним, навіть коли він тимчасово виконує обов'язки іншого працівника.
Головний державний інспектор з питань праці                           Р.Сабадаш