Тіньова політика в Україні приречена, оскільки будується не на альтернативних програмах розвитку держави, а на нищівній і необ’єктивній критиці Уряду – В.Рибак
Традиція утворення тіньових урядів навряд чи укорениться в українській політиці. На цьому наголосив Голова Верховної Ради України Володимир Рибак у статті «Політичні тіні…та політичні реальності», яка опублікована у парламентській газеті «Голос України» у п’ятницю.
Традиція утворення тіньових урядів навряд чи укорениться в українській політиці. На цьому наголосив Голова Верховної Ради України Володимир Рибак у статті «Політичні тіні…та політичні реальності», яка опублікована у парламентській газеті «Голос України» у п’ятницю.
В.Рибак нагадав, що у так званій «вестмінстерській парламентській системі влади», яку за зразком Великої Британії успадкувало чимало країн світу, утвердилося таке явище, як «тіньова політика». «Тіньовий кабінет міністрів», «тіньовий уряд», «тіньовий міністр» – щоденна лексика політичного життя цих країн, – сказав керівник парламенту. – За звичай, тіньова політика та тіньові політики мають дві головні місії: неупереджено критикувати діючий уряд та пропонувати альтернативні урядовим програми розвитку держави».
При цьому, зауважив Голова Верховної Ради, хоча Україна не належить до вестмінстерської парламентської системи влади, «амбітні українські політики також неодноразово прагнули створити власні тіньові кабінети міністрів, які б політично та інтелектуально конкурували з діючими урядами». «Втім, принаймні з трьох-чотирьох таких спроб у різні роки лише один опозиційний уряд зміг успішно та продуктивно пропрацювати понад два роки – уряд Віктора Януковича 2007 року. Чимало з його тіньових міністрів і до сьогодні є членами тепер уже нинішнього Кабінету Міністрів України», – заявив В.Рибак.
«Хоча в надрах Верховної Ради України щойно народилася ще одна (вже п’ята чи шоста) спроба утворити тіньового конкурента Уряду, проте можна з певністю стверджувати, що ця традиція в українській політиці навряд чи укорениться. Причина її приреченості проста та очевидна: українські політики, за рідкісним виключенням, намагаються будувати свою «тіньову політику», так би мовити, «на одній нозі» – нищівній та далеко не об’єктивній критиці Уряду. При цьому вони забувають про другу, найважливішу підпору тіньової політики – альтернативні урядовим програми розвитку держави. Ще менше вони дбають про контрольні функції опозиції, про те, щоби бути урядовою «тінню», яка відтіняє можливі прорахунки уряду та корегує їх власними конкретними програмами та пропозиціями», – наголосив В.Рибак.
Голова Верховної Ради констатував, що тіньова політика, не встигнувши навіть сформуватися в Україні, деградувала у своєрідну політику «політичних тіней», які «відчайдушно прагнуть повернутися у реальну політику, не пропонуючи ані державі, ані людям конструктивних ідей, інноваційних реформ суспільства або масштабних програм творення».
«Уся енергія та політична пристрасть цих опозиційних політичних тіней недавнього минулого бурхливою рікою спрямована на критику, точніше нестримне критиканство всього і вся у країні. Тактика це чи стратегія – зрозуміти складно, але наслідки такої політики вже проявляють себе у настроях суспільства, втраті орієнтирів окремими соціальними групами, зневірі у важливих інститутах влади, в тому числі й парламенті, звідки й походить ця вселенська критика», – зазначив В.Рибак.
Керівник парламенту навів приклади успішної реалізації реформ на регіональному рівні, підкресливши: «У суспільства є серйозне підґрунтя для оптимістичного погляду в майбутнє, країна на підйомі, програма реформ Президента України не просто виконується, а починає позитивно відбиватися на повсякденному житті суспільства та його громадян».
«Це не може не помітити тільки сліпий, або політики із розряду політичних тіней минулого. Вони продовжують жити міфами недавнього минулого, яке ідеалізують разом із своєю роллю у ньому. Саме з вуст цих політиків найчастіше лунають чутки про наближення соціально-економічного краху України, тотальну корупцію, антинародну владу, про недієздатну Верховну Раду, несправедливу пенсійну реформу, соціальну незахищеність громадян і таке інше», – сказав В.Рибак.
При цьому Голова Верховної Ради наголосив, що влада у центрі і на місцях добре бачить проблеми, що існують, та «робить все в рамках своїх сил та ресурсів, щоб здолати проблеми минулого та нової доби реформування країни».
В.Рибак нагадав, що у так званій «вестмінстерській парламентській системі влади», яку за зразком Великої Британії успадкувало чимало країн світу, утвердилося таке явище, як «тіньова політика». «Тіньовий кабінет міністрів», «тіньовий уряд», «тіньовий міністр» – щоденна лексика політичного життя цих країн, – сказав керівник парламенту. – За звичай, тіньова політика та тіньові політики мають дві головні місії: неупереджено критикувати діючий уряд та пропонувати альтернативні урядовим програми розвитку держави».
При цьому, зауважив Голова Верховної Ради, хоча Україна не належить до вестмінстерської парламентської системи влади, «амбітні українські політики також неодноразово прагнули створити власні тіньові кабінети міністрів, які б політично та інтелектуально конкурували з діючими урядами». «Втім, принаймні з трьох-чотирьох таких спроб у різні роки лише один опозиційний уряд зміг успішно та продуктивно пропрацювати понад два роки – уряд Віктора Януковича 2007 року. Чимало з його тіньових міністрів і до сьогодні є членами тепер уже нинішнього Кабінету Міністрів України», – заявив В.Рибак.
«Хоча в надрах Верховної Ради України щойно народилася ще одна (вже п’ята чи шоста) спроба утворити тіньового конкурента Уряду, проте можна з певністю стверджувати, що ця традиція в українській політиці навряд чи укорениться. Причина її приреченості проста та очевидна: українські політики, за рідкісним виключенням, намагаються будувати свою «тіньову політику», так би мовити, «на одній нозі» – нищівній та далеко не об’єктивній критиці Уряду. При цьому вони забувають про другу, найважливішу підпору тіньової політики – альтернативні урядовим програми розвитку держави. Ще менше вони дбають про контрольні функції опозиції, про те, щоби бути урядовою «тінню», яка відтіняє можливі прорахунки уряду та корегує їх власними конкретними програмами та пропозиціями», – наголосив В.Рибак.
Голова Верховної Ради констатував, що тіньова політика, не встигнувши навіть сформуватися в Україні, деградувала у своєрідну політику «політичних тіней», які «відчайдушно прагнуть повернутися у реальну політику, не пропонуючи ані державі, ані людям конструктивних ідей, інноваційних реформ суспільства або масштабних програм творення».
«Уся енергія та політична пристрасть цих опозиційних політичних тіней недавнього минулого бурхливою рікою спрямована на критику, точніше нестримне критиканство всього і вся у країні. Тактика це чи стратегія – зрозуміти складно, але наслідки такої політики вже проявляють себе у настроях суспільства, втраті орієнтирів окремими соціальними групами, зневірі у важливих інститутах влади, в тому числі й парламенті, звідки й походить ця вселенська критика», – зазначив В.Рибак.
Керівник парламенту навів приклади успішної реалізації реформ на регіональному рівні, підкресливши: «У суспільства є серйозне підґрунтя для оптимістичного погляду в майбутнє, країна на підйомі, програма реформ Президента України не просто виконується, а починає позитивно відбиватися на повсякденному житті суспільства та його громадян».
«Це не може не помітити тільки сліпий, або політики із розряду політичних тіней минулого. Вони продовжують жити міфами недавнього минулого, яке ідеалізують разом із своєю роллю у ньому. Саме з вуст цих політиків найчастіше лунають чутки про наближення соціально-економічного краху України, тотальну корупцію, антинародну владу, про недієздатну Верховну Раду, несправедливу пенсійну реформу, соціальну незахищеність громадян і таке інше», – сказав В.Рибак.
При цьому Голова Верховної Ради наголосив, що влада у центрі і на місцях добре бачить проблеми, що існують, та «робить все в рамках своїх сил та ресурсів, щоб здолати проблеми минулого та нової доби реформування країни».
0 Коментарі