Незважаючи на зростання ВВП протягом останніх років, існуючі в Україні економічні проблеми призвели до існування значного рівня безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, значного розшарування населення за рівнем доходів. Відбувається суттєвий відтік кваліфікованої робочої сили з легального сектору економіки в нелегальний, оскільки останній пропонує значно кращі умови оплати праці.
Незважаючи на зростання ВВП протягом останніх років, існуючі в Україні економічні проблеми призвели до існування значного рівня безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, значного розшарування населення за рівнем доходів. Відбувається суттєвий відтік кваліфікованої робочої сили з легального сектору економіки в нелегальний, оскільки останній пропонує значно кращі умови оплати праці.
На фоні "первинних цінностей" ринкового суспільства (свобода підприємництва, легалізація джерел доходів, обмеженість державного контролю і впливу на діяльність суб'єктів підприємництва, майнове розшарування суспільства) зародилися такі негативні явища, як розчарування більшості населення у майбутньому, зневіра стосовно спроможності влади забезпечити правовий захист, деградація і розлад моральних норм поведінки, агресивність тощо.
Стан, причини та наслідки тінізації ринку праці
Динаміка тінізації економіки свідчить, що у період соціально-економічних перетворень на її рівень впливає ціла низка чинників, а саме:
– нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і нерівномірність податкового навантаження на суб'єкти господарювання, низький рівень податкової дисципліни;
– надмірне регулювання підприємницької діяльності;
– низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки;
– корупція в державних органах та органах місцевого самоврядування;
– правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань з боку посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування;
– недостатня "прозорість" процедури приватизації державного майна.
Зазначене сприяє відтворенню факторів, що породжують тіньовий бізнес. Найбезпечнішою для держави є вірогідність того, що тіньова економіка з її високою прибутковістю може затягувати легальну економку до руйнівної конкуренції, внаслідок чого відбувається зростання рівня економічної злочинності.
На розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем впливають, в першу чергу, зайнятість населення і рівень оплати праці. Проте реалії такі, що значний сегмент економіки змістився в "тіньовий" сектор. Чимало роботодавців з особистих міркувань, через різні схеми уникають легального використання робочої сили, утримують працюючих без укладання з ними передбачених законодавством договорів, приховують від обліку та оподаткування розміри своїх реальних доходів та фактичної заробітної плати найманих працівників ("заробітна плата у конвертах"), не здійснюють оплату внесків до соціальних фондів ("подвійна бухгалтерія") тощо.
Така "тіньова" зайнятість спрямована проти людини, оскільки позбавляє її гарантованого права на працю, соціального, пенсійного та медичного забезпечення, мотивуючи потребу вжиття невідкладних заходів щодо обмеження масштабів "тіньової" економіки та "тіньової" зайнятості, їх згубного впливу на економіку та ситуацію в сфері зайнятості і соціального захисту населення. Загальна чисельність працюючих у "тіні", за експертними оцінками, становить близько 10-11 млн. людей. Все це матиме надзвичайно негативні наслідки для економіки вже найближчим часом.
Існування потужного тіньового сектора спричиняє низку серйозних проблем, серед яких:
· рішення про перехід до неофіційного сектора призводить до руйнування фіскальної (податкової) бази, необхідної для виконання державою своїх функцій;
· перебування за межами офіційної економіки накладають обмеження на можливості розширення виробництва, а отже і економічного зростання країни;
· "тіньовий" сектор є каналом чи посередником для поступового залучення до легальної економіки відверто кримінальних грошей,
· значні обсяги "тіньової" економіки та високий рівень корупції, що з нею асоціюються, негативно впливають на інвестиційну привабливість України.
Ключовою проблемою, пов'язаною з існуванням тіньового ринку праці є наявність нелегальних доходів громадян, не врахованих і, відповідно, не оподаткованих. При цьому, податок з доходів фізичних осіб є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів (питома вага становить понад 70 %), які спрямовуються на вирішення соціальних проблем кожного окремо взятого населеного пункту.
Проблема легалізації особистих доходів має ряд вимірів:
· легалізація доходів як обов'язкове декларування поточних доходів громадян;
· включення в офіційну економіку заощаджень громадян, що перебувають за межами банківського обігу;
· повернення до офіційної економіки фінансового капіталу, що знаходиться за межами України.
У суспільстві рішення про перехід до тіньового сектора можуть набувати характеру епідемії, що призводить до втрати державою ресурсів, необхідних для забезпечення громадян належним рівнем державних послуг. Саме це сталося в Україні.
Наслідками цього є:
· низький рівень соціального захисту громадян;
· неякісність державних послуг у галузі охорони здоров'я, освіти і культури;
· слабко розвинена соціальна інфраструктура;
· стимулювання хабарництва;
· ускладнене проведення державної економічної політики.
Основними причинами тінізації ринку праці в сучасних умовах є:
1. Надмірний податковий тягар. Високе податкове навантаження на особисті доходи громадян і, зокрема, процент відрахувань до соціальних фондів, провокує перехід великої частини економіки у "тінь".
2. Низька якість державних послуг, передусім тих, що стосуються життєзабезпечення громадян і надаються медичними установами, закладами освіти та комунальними службами. Результати дослідження сфери громадських послуг показують, що якість обслуговування населення державними установами не поліпшується.
Розширення мережі платних послуг не призводить до поліпшення їхньої якості. В результаті формується тіньова парадержава – утворення макроекономічного рівня державного типу, в якому, внаслідок високого рівня корупції та тінізації, державні послуги та суспільні блага розподіляються за ринковими принципами.
3. Складна система оподаткування та нестабільність податкового законодавства.
4. Високий рівень корупції.
5. Відсутність довіри до державних інституцій. Саме довіра до уряду або відчуття "соціальної солідарності" спонукає людей платити податки, навіть якщо раціональною поведінкою було б ухиляння від їх сплати. В Україні рівень довіри надзвичайно низький. За таких умов будь-які обіцянки уряду провадити потенційні блага в обмін на сплачені громадянами податки викликають раз у раз спротив з боку громадян.
Порівняння існуючої в суспільстві системи стимулів і втрат у залежності від вибору громадянина сплачувати податки чи провадити економічне існування за межами офіційної економіки майже однозначно вказує на переваги тіньового сектора. Особа вирішує, приховувати чи ні свої доходи, мінімізуючи втрати, пов'язані з таким рішенням. Економічний аналіз показує, що здебільшого втрати менші в неофіційному секторі. Отже, раціональна особа обиратиме неофіційний сектор.
Аналіз державної політики детінізації зайнятості та доходів
Серед заходів державної політики, спрямованої на зменшення частки тіньового сектора ринку праці, переважають такі, що передбачають зниження ставок податків та підвищення жорсткості податкового адміністрування. Значно менше зусиль було докладено до того, щоб підвищити якість державних послуг та зробити податкові закони більш зрозумілими, однозначними та передбачуваними.
Найважливішими заходами, впровадженими у цій сфері, є такі:
1. Нагальна потреба зменшення надмірного податкового тиску, що стримує економічне зростання країни, змусив уряд вдатися до зменшення ставок ключових податків:
Найрадикальніших змін зазнала система оподаткування доходів фізичних осіб, а саме прийняття єдиної 13-відсоткової ставки оподаткування доходів фізичних осіб, що замінило попередню систему прогресивного оподаткування. Хоча зменшення податкового навантаження суттєве, особливо для вищих доходів, ці кроки недостатні без вирішення питання з відрахуваннями до Пенсійного фонду. Саме вони становлять левову частку відрахувань з фонду заробітної плати та є головною причиною, чому працедавці надають перевагу виплаті "тіньових" заробітних плат.
2. 2001 року було розроблено "Державну програму детінізації економіки України на 2001 – 2004 роки" у відповідь на Указ Президента "Про заходи щодо детінізації економіки" від 20 березня 2001 року. Серед інших, програма передбачала заходи по реформуванню системи податкових пільг і дерегуляції підприємництва, та заходи, що стосувалися регулювання фінансової системи і діяльності органів державної влади. Особливий акцент у Програмі робився на посилення контролю за діяльністю підприємств, що частково відповідає завданню скорочення тіньового сектору. Проте посилення адміністрування податків без встановлення адекватного рівня податкового навантаження може привести до протилежних результатів.
3. У липні 2003 року ухвалено Закон "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування". Документ заклав підвалини для трирівневої пенсійної системи, встановив тіснішу залежність між розміром страхових внесків і пенсією, розмежував фінансування виплат пенсій між Державним бюджетом і Пенсійним фондом. Подальший успіх пенсійної системи залежатиме від того, чи будуть виконуватися норми, передбачені цим законом.
4. У липні 2003 року ухвалено в другому читанні законопроект "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування". Мета запровадження медичного страхування – підвищення якості системи охорони здоров'я України, проте страхові відрахування до медичного фонду становлять ще один податок, ймовірною реакцією на який платників податків може бути рішення про перехід до тіньового сектора.
Висновки та пропозиції
Вирішення проблеми тінізації зайнятості потребує узгоджених зусиль держави у багатьох сферах державної політики. Сьогодні необхідно відійти від припущення, що детінізація не потребує спеціальних зусиль та заходів та відбуватиметься по мірі розвитку ринкових відносин у країні. Поряд з цим, враховуючи те, що державний сектор економіки потребує реформування, проведення таких реформ без врахування впливу на тіньову економіку містить ризики щодо їх ефективності.
Державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові.
1. Адміністративна складова детінізації. Ця складова передбачає кроки по посиленню адміністрування збору податків та перекриття шляхів ухиляння від сплати податків. Заходи у рамках цієї складової базуються на припущенні, що уряд має достатньо ресурсів для виконання своїх функцій, система державних витрат як така є задовільною, проте неефективною вона є в результаті зловживань та відсутності належного контролю.
Можливі заходи з посилення контролю за економічною діяльністю є такими:
– внесення Верховною Радою змін до законодавства, які посилять відповідальності за несплату податків;
– розробка та прийняття нормативних актів про обов'язкову декларацію доходів при придбанні власності на значну суму;
При цьому на фоні зростання надходжень до бюджету ліквідація існуючих можливостей ухиляння від сплати податків може стимулювати пошук нових шляхів несплати податків, а також призвести до сповільнення економічного зростання, якщо значна частина підприємців прийме рішення про припинення або скорочення економічної діяльності.
2. Мотиваційна складова детінізації ринку праці. Передбачає подальше зниження податкового навантаження, спрощення податкового законодавства та регулювання економічної діяльності одночасно з покращенням якості державних послуг.
Серед стимулюючих заходів, що можуть сприяти детінізації ринку праці, можна назвати наступні:
1) Зменшення відрахувань до соціальних фондів. При цьому варто відзначити, що навіть за існуючої ставки відрахувань до Пенсійного фонду держава не може забезпечити громадян похилого віку пенсіями, які відповідали б їх реальним фінансовим потребам. Крім того, не можна бути певними, що зниження ставки відрахувань на кілька відсоткових пункти суттєво вплине на рішення роботодавців робити ці відрахування. Таким чином, даний захід досягне позитивних результатів, лише якщо:
– скорочення ставки буде суттєвим;
– паралельно буде вжито заходів з подальшої реформи пенсійного законодавства;
– буде створено резервний фонд для покриття можливого дефіциту Пенсійного фонду (за рахунок коштів від приватизації чи відрахувань від виручки від експорту).
2) Спрощення податкового законодавства та заборона внесення змін протягом п'яти років. Цей захід створить можливості роботодавцям ефективно планувати бізнес-цикл, але разом з тим унеможливить коригування тих положень законодавства, що негативно впливають на економічне зростання країни та створюють можливості для зловживань.
3) Зменшення кількості податкових пільг. Це допоможе більш рівномірно розподілити податковий тягар, збільшити надходження до бюджету та підвищити ефективність використання інвестиційного ресурсу. Але разом з тим зменшить прибутковість ряду підприємств та може призвести до скорочення виробництва. Крім того, існує ризик скорочення економічно виправданих пільг, якщо рішення про скорочення пільги не базуватиметься на ґрунтовному аналізі доцільності існування такої пільги.
4) Спрощення системи адміністрування податків, розробка законопроектів про порядок проведення регулюючими органами перевірок діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Цей захід дасть змогу підвищити ефективність та забезпечити прозорість податкового адміністрування, а також зменшити можливості для ухилення від сплати податків через недосконалість законодавства.
5) Покращення якості державних послуг. Впровадження низки заходів з покращення якості послуг, що надаються державою, має вплив на детінізацію ринку праці у довгостроковій перспективі, проте деякі з цих заходів вимагають додаткових інвестицій. Інші потребують зважених реформ, спрямованих на більш ефективне використання наявних ресурсів. В першу чергу необхідно звернути увагу на наступні блоки проблем:
– Реформа пенсійної системи. Нове пенсійне законодавство заклало необхідне підґрунтя для розвитку ефективної пенсійної системи, проте головні переваги від реформи стануть очевидними через досить тривалий проміжок часу. Обмеженість ресурсів Пенсійного фонду дозволяє розглядати можливість скорочення ставок відрахувань з фонду заробітної плати лише за умови додаткових кроків, а саме: підвищення пенсійного віку; перегляду підходів до нарахування та виплат пенсій пільговим категоріям населення тощо.
– Реформа системи охорони здоров'я. Необхідно упорядкувати та зробити прозорою схему безплатних і платних послуг, чітко визначивши тарифи і можливі пільги для певних категорій громадян. Недосконалість пропонованої у законопроекті "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування" схеми страхування не означає, що необхідно відмовитися від такої ідеї повністю.
– Проведення реформи житлово-комунального господарства. Реформа галузі вимагатиме значних капіталовкладень в існуючу інфраструктуру для поступового підвищення якості послуг. Джерелами фінансування реформи можуть бути: 1) підвищення тарифів із наданням гарантій щодо якості послуг; 2) зменшення операційних втрат (запровадження енергозбереження на рівні інфраструктури та кінцевих споживачів, залучення більш ефективних операторів, диверсифікація та зміна джерел постачання послуг); 3) надання більшої свободи щодо залучення інвестицій та вибору операторів послуг.
Таким чином, зволікання в ухваленні важливих рішень і брак послідовності та комплексного підходу до питання тінізації ринку праці можна назвати головними проблемами державної політики у цій сфері, оскільки дискусії щодо змін у системі оподаткування чи можливостей реформування державного сектора не завершено й досі. Тіньова зайнятість (використання праці найманих робітників без укладання трудової угоди) і тіньова заробітна плата (так звана "зарплата в конвертах") – явища, що міцно увійшли в наше життя та набули великих масштабів. Це не лише серйозна соціальна, але й економічна проблема України. Легалізація зайнятості та заробітної плати сьогодні є одним з пріоритетів соціально-економічної політики держави та першочерговим завданням порядку денного для уряду.
0 Коментарі