ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ЙОГО ПОРЯДОК ТА СТРОКИ

Під час виконання судового рішення іноді виникають такі обставини, які призводять до зупинення виконавчого провадження – тобто до перерви у ньому на невизначений строк. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження, – так, у ст. 37 Закону вказано обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження (наявність хоча б однієї з них зобов’язує державного виконавця зупинити виконання рішення), а у ст. 38 Закону – ті, за наявності яких державний виконавець вправі (але не зобов’язаний) зупинити виконавче провадження. Найпоширенішими випадками обов’язкового зупинення виконанавчого провадження є смерть, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво (виконавче провадження зупиняється до моменту визначення правонаступника); проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України ( до закінчення строку проходження такої служби ); зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу ( посадової особи ), уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення ( до розгляду питання по суті ); зупинення судом реалізації арештованого майна( до вирішення питання по суті ); прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду (до закінчення його розгляду судом); надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення (до закінчення того часу, на який відстрочку було надано).

Закон України «Про виконавче провадження» надає державному виконавцю право зупинити виконавче провадження у разі його звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання (виконавче провадження зупиняється до розгляду судом питання по суті); у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил Україи, якщо рішення неможливо виконати без його участі; перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі (до виписки з лікувального закладу); у разі оголошення розшуку боржника – фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець повинен винести вмотивовану постанову (вона має бути затверджена начальником або заступником начальника відповідного відділу державної виконавчої служби) та надіслати у триденний строк її копії сторонам. При цьому слід звернути увагу, що постанову про зупинення виконавчого провадження

з підстав, передбачених ст. 37 Закону, державний виконавець зобов’язаний винести не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про наявність таких підстав.

Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, проте накладений державним виконавцем арешт на майно боржника (у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах) не знімається. Також у період зупинення виконавчого провадження державний виконавець не втрачає свого права звертатися до суду в порядку, встановленому Законом, а також  вживати заходів щодо розшуку боржника ( його майна ) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача (при цьому копія постанови має бути у триденний строк надіслана сторонам).