Звернення Віталія Федоріва з нагоди Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги

8-9 травня для нас не просто дні в календарі, а дні пам’яті за полеглими у Другій світовій війні.

8 травня ми вшановуємо День пам’яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни. А 9 травня святкуємо 75-ту річницю з дня перемоги над нацизмом у Європі. Ці травневі дні  нагадують нам про трагедію, яку пережила Україна, бо немає в Україні жодної родини, яка б не зазнала втрат. Та війна для українського народу ніколи не буде просто історією. Її біль став частиною життя кожного з нас, частиною нашої національної ідентичності.

Спробуймо уявити ту війну не з позиції істориків,  і оцінити її події не з позиції інтересів тодішньої держави і воєначальників, а з точки зору людей: тих сивочолих ветеранів, на долю котрих випали випробування арештами, колективізацією і голодомором, війнами і поневоленням. Людей, котрих залишилося геть небагато і  вони заслуговують на повагу уже за  те, що пронесли крізь роки свої спогади та пам’ять, свою  любов до рідної землі.

Дотепер існують сили, які хочуть переконати нас, що народ України не був єдиним у своїй боротьбі із нацизмом. Але свідомі громадяни  розуміють: у кожної зі сторін була своя правда. Народна  мудрість піднялася понад штучно насадженими стереотипами і вже давно примирила дві Пам’яті.

На Прикарпатті, в Західній Україні  пам’ятники воїнам Другої світової війни і бійцям УПА мирно співіснують. Вони однаково доглянуті, заквітчані.

Війна на два фронти – ось правда бійців Української Повстанської Армії. Їх героїзм і самовідданість  так само гідні поваги і пам’яті, як  і героїзм та самовідданість воїнів Червоної Армії.

І подвиг всіх тих, хто бився за свою правду, за свою землю, ні в якій мірі не зменшується нашими оцінками.  І від цього трагедія, яку пережив наш народ під час війни,  стає ще глибшою.

Протягом війни наша держава заплатила за свободу, за право жити на своїй Богом даній землі мільйонами життів своїх синів і дочок. І ми надто добре знаємо ціну людського горя. Сімдесят п’ять років тому ми заплатити надто дорогу ціну за те, щоб сьогодні можна було гордо сказати – ми живемо у вільній, демократичній країні. Своєю хоробрістю, героїзмом і відвагою ми довели усьому світові, що Україна не скорилася і ніколи не скориться жодному загарбникові.

Сьогодні, коли Росія хоче  примусити нас писати нову історію нашої держави кров’ю і болем, стогоном поранених, сльозами сиріт і плачем вдів ми щоденно даємо ворогу чітку відповідь і сильну відсіч. Воїни-захисники є найбільшим пошанованими в українському суспільстві. Своїм патріотизмом, самовідданістю вони довели, що кордони нашої країни є непорушними і жоден клаптик рідної землі не дістанеться ворогу. Крим та Донбас були, є та будуть українськими.

Тому схилімо голови перед тими, хто загинув, подякуймо тим, хто проніс через лихоліття війни любов до Батьківщини і доземно вклонімося усім, хто сьогодні із зброєю в рухах захищає наше право жити у вільній, неподільній і квітучій Україні.

Слава ветеранам,

Слава  їх подвигу,

Слава  Україні!

Голова обласної державної адміністрації                                       Віталій Федорів