Звільнення під час лікарняного

Як зрозуміло із заголовку сьогодні ми поговоримо про можливість звільнення працівника під час лікарняного. Враховуючи те, що дане питання є досить спірним, потрібно його розібрати. 

Відповідно до Кодексу Законів про Працю України (далі – КЗпП) є наступні види звільнення: звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (роботодавця), звільнення за згодою сторін та за власним бажанням. Розбирати кожен вид звільнення ми не будемо, а звернемо увагу на те, чи можливо звільнити працівника під час періоду тимчасової непрацездатності. Гарантія щодо недопущення звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності закріплена в КЗпП.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 40 КЗпП звільнення працівника з ініціативи власника допускається у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Проте, заборона звільнення працівника з ініціативи власника, коли той знаходиться на лікарняному, не поширюється на випадки ліквідації підприємства. У такому разі роботодавець повинен повідомити працівника про наступне звільнення за два місяці, а що стосується вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 3 (6) років, одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною-інвалідом звільнення можливе лише у разі обов’язкового їх працевлаштування (ст. 184 КЗпП).

З вище викладеного можна дійти висновку, що звільнення працівника під час тимчасової втрати працездатності з ініціативи власника не допускається, виключення становлять два випадки, це у разі повної ліквідації підприємства та нез’явлення працівника на робочому місці більш ніж чотири місяці.

Щодо звільнення за власним бажанням так ситуація наступна:

звільнення працівника за власним бажанням відбувається на підставі статті 38 КЗпП, згідно з якою працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Обмеження щодо звільнення працівника, який знаходиться на лікарняному, стосується тільки звільнення з ініціативи власника (крім тих випадків, про які зазначалося вище). Тобто, чинним законодавством не заборонене звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).

Звільнення працівника за власним бажанням, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закону) право на матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення.

Відповідно до частини 2 статті 35 цього Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ось і все. Дане питання не таке й важке, якщо в ньому добре розібратися.