Звільнення України від німецько-фашистських загарбників



Можливість звільнення України від німецько-фашистських загарбників з’явилася після перемоги Червоної Армії під Сталінградом. На початку 1943 року радянські війська почали вигнання загарбників з території України, а після перемоги у битві під Курськом – перейшли у наступ, який закінчився 23 серпня 1943 р. визволенням Харкова. Так почався новий, визвольний період бойових дій на території України.


З кінця літа 1943 р. розгорнулася стратегічна операція по звільненню Лівобережної України, Донбасу і форсуванню Дніпра. Істотні події в боях за визволення Лівобережної України були пов’язані з реалізацією завдань Ставки ВГК вигнати протягом літа й осені ворожі війська за лінію Смоленськ – ріка Сож – середня та нижня течія Дніпра. З цією метою війська Центрального фронту націлювались на Ніжин і Київ, Воронезького – на Ромни – Прилуки – Київ, Степового – в полтавсько-кременчуцькому напрямку, Південно-Західного – на Павлоград і Запоріжжя, Південного – на Мелітополь. Завдання по розгрому ворога на Лівобережжі, захопленню та розширенню плацдармів оперативного і стратегічного характеру вирішувались Червоною армією в процесі кількох наступальних операцій – Чернігівсько-Прип’ятської, Донбаської, Ізюм-Барвенківської та інших.

 

Наприкінці вересня радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра майже на 750-кілометровому фронті. Почалася битва за Дніпро – наступальні операції, проведені силами п’яти фронтів, результатом наступу яких стало майже повне звільнення Лівобережної України, захоплення плацдармів на Правобережжі, просування на західному і південно-західному напрямках. 6 листопада 1943 р. був звільнений Київ.

 

З кінця грудня 1943 р. розпочався другий етап по звільненню України. В процесі наступальних операцій було визволено Правобережну та Західну Україну, Крим. У цей період на українських землях пройшли одні з найбільших за масштабом наступальних операцій – Нікопольсько-Криворізька, Корсунь-Шевченківська, Одеська, Кримська, Львівсько-Сандомирська, Ясько-Кишинівська, які внесли істотні зміни в хід Великої Вітчизняної війни.

 

Третій етап у звільненні України розпочався у липні 1944 р. Радянські війська оточили та розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис. чоловік. Серед розгромлених була і дивізія СС “Галичина”. Після цієї перемоги радянські війська швидко пройшли Галичину (сучасні Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області), а в результаті Карпатсько-Ужгородської операції, 28 жовтня 1944 р. Україна була остаточно визволена від німецько-фашистських загарбників.

 

За весь час визволення 1943-1944 рр. ворог відчайдушно чіплявся за кожну частку української території. Ніколи ще наша земля не ставала ареною таких запеклих і кровопролитних боїв. У боях за Україну в 1943-1944 роках з обох сторін брали участь понад 6 млн. чоловік, використовувалися 85 тис. гармат і мінометів, 11 тис. танків, самохідних артилерійських установок та штурмових гармат, 10,5 тис. літаків.

 

В одній оборонній, одинадцяти стратегічних і двадцяти трьох фронтових наступальних операціях, проведених протягом січня 1943 – жовтня 1944 рр., загинуло й було поранено принаймні 3,5 млн. воїнів Червоної Армії. Під час особливо напружених боїв середньодобові безповоротні втрати становили 68 тис. чоловік! Коли битва за Україну (з осені 1943 до осені 1944) досягла свого апогею, на її фронтах було зосереджено до половини діючої Червоної Армії. Мільйони радянських солдатів та офіцерів билися за Україну та її народ у складі 33 загальновійськових, 6 танкових, 7 повітряних, 2 саперних армій, 8 кавалерійських корпусів. Це були найдобірніші радянські війська. З 10 гвардійських армій на Україні діяли 8.

 

Україна, займаючи важливе геополітичне становище, визначала і власне місце у грандіозній битві між радянськими і німецькими військами. Український напрямок був одним з центральних на Східному фронті і європейському театрі воєнних дій до кінця 1944 р. Значна частина Східного фронту, довжина якого коливалась від 4 до 6 тис. км, проходила по території України. Саме успішні бойові дії радянських військ на цьому фронті прискорювали визволення України і день Перемоги над німецьким фашизмом. У 1941-1944 рр. тут зосереджувались ударні формування агресорів: у кінці 1943 р. вони налічували 40% піхотних і 72% танкових сил Німеччини та її союзників. У бойових діях на території України ворог зазнав відчутних втрат у живій силі й техніці. Були розбиті 4-а та 6-а танкові німецькі армії, 3-я і 4-а румунські, 8-а італійська, які загалом втратили 800 тис. чоловік. Протягом зимових наступів 1944 р. на Правобережній Україні і в Криму повністю знищено 30 дивізій та 1 бригада, розгромлено 142 дивізії і 5 ворожих бригад (із них 14 дивізій і 3 бригади були розформовані). У цей період німецькі війська та їхні союзники втратили 1 млн. особового складу, 20 тис. гармат і мінометів, 4200 танків, 4200 штурмових гармат, 5000 літаків. Лише в 1943 р. на Чорному морі було потоплено 123 ворожі транспорти сумарною місткістю 185 тис. тонн і 244 бойових кораблі.

 

На український театр воєнних дій Ставка ВГК залучила 42% стрілецьких та 80% танкових і механізованих з’єднань. З осені 1943 р. на території України діяли 6 фронтів, Чорноморський флот і 3 військові флотилії. За роки війни Збройні Сили Радянського Союзу здійснили більше 50 операцій груп фронтів, близько 250 фронтових, 1000 армійських військових операцій. Із них на території України в 1941-1944 рр. було проведено ряд основних (9 оборонних та 29 наступальних) операцій, відбулося багато битв та боїв.

0 Коментарі

Ще немає коментарів

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов*язкові поля позначені *