Skip to content Skip to left sidebar Skip to footer

Day: Вересень 13, 2024

День програміста в Україні 13 вересня 2024: важливість професії під час війни і її роль у зміцненні держави


Щороку в Україні, на 256-й день року, відзначають День програміста — свято, присвячене людям, які змінюють світ через програмний код.

Професія програміста набула особливої важливості під час війни, оскільки інформаційні технології стали ключовими для захисту держави, підтримки економіки та розвитку стратегічних ініціатив. Програмісти створюють інноваційні рішення для кібербезпеки, забезпечують стабільність критичних систем, розробляють технології для військових та гуманітарних цілей. В умовах сучасних викликів їхня робота сприяє не лише безпеці, але й зміцненню інформаційного фронту України, що робить їх важливою опорою для майбутнього розвитку країни.

Вітаємо майстрів функцій і фреймворків з Днем програміста! Бажаємо вам нескінченного потоку креативних рішень, стабільних алгоритмів та мінімуму багів у всіх проєктах. Нехай код завжди буде чистим, а життя — цікавим і насиченим. Ваші навички змінюють світ. Успіхів вам в усьому — від перших рядків коду до великих звершень!

Довідково:

Історія Дня програміста — чому його святкують 13 вересня. Як вище згадувалось, дата свята — 256-й день року. Це число має особливе значення у світі програмістів. Воно є найбільшим можливим значенням для систем із 8-бітним кодуванням, адже 256 = 2⁸. Тут двійка символізує двійкову систему числення, а вісімка — кількість бітів у байті. Це найбільше число, яке ще менше за кількість днів у календарному році.

Запобігання з боку злочинних угруповань протиправного вимагання коштів з військовослужбовців, родин загиблих, зниклих безвісти або полонених оборонців


Застереження.

Підвищений ризик для вразливих груп:

  • Родини загиблих, зниклих безвісти або полонених військовослужбовців є особливою мішенню для злочинців через їхній емоційний стан та вразливість.
  • Злочинці можуть видавати себе за державні органи або благодійні організації, щоб завоювати довіру.

1. Шахрайські схеми під виглядом «допомоги»:

Злочинні угруповання часто використовують схеми, що маскуються під допомогу, пропонуючи «послуги» зі звільнення полонених, пошуку зниклих безвісти або допомоги родинам загиблих, з метою отримання грошей.

2. Фінансовий тиск та шантаж:

Злочинці можуть застосовувати фінансовий тиск, шантаж або погрози для отримання коштів. Вони можуть вимагати великі суми грошей, обіцяючи вирішити проблеми чи «прискорити» процеси, пов’язані з отриманням компенсацій або пільг.

3. Небезпека розголошення особистих даних:

Поширення особистих даних може призвести до ще більших загроз, включаючи викрадення особистої інформації та подальші шахрайські дії.

Правила

  • Завжди перевіряйте джерела інформації:

Перш ніж передавати будь-які кошти або особисту інформацію, переконайтеся, що ви маєте справу з офіційними установами або підтвердженими джерелами. Використовуйте тільки перевірені контакти, надані державними органами.

  • Не дійте під тиском:

Якщо ви отримуєте погрози або вас змушують діяти негайно, не піддавайтеся паніці. Злочинці часто використовують тиск часу як інструмент маніпуляції. Важливо зберігати спокій і не приймати рішення в стані стресу.

  • Консультуйтеся з юридичними фахівцями:

Якщо ви сумніваєтеся в легітимності запитів на отримання коштів або надання інформації, зверніться до юриста. Юридична консультація допоможе уникнути помилкових рішень та захистить вас від шахрайства.

  • Не передавайте особисті дані незнайомцям:

Уникайте передачі особистої інформації стороннім особам, особливо по телефону або через інтернет. Надавайте такі дані тільки через захищені офіційні канали.

  • Повідомляйте про підозрілі дії:

Якщо ви стали об’єктом вимагання або підозрілих запитів, негайно повідомляйте про це правоохоронні органи. Збережіть всі можливі докази: записи розмов, листування, скріншоти повідомлень.

  • Залучайте підтримку громадських організацій:

Звертайтеся до громадських організацій, що спеціалізуються на підтримці військовослужбовців та їхніх родин. Вони можуть надати інформаційну та юридичну допомогу, а також порадити, як діяти у разі вимагання.

  • Розробляйте план дій на випадок погроз:

Разом з родиною та близькими обговоріть можливі дії у разі отримання погроз. Підготуйте план, який включатиме негайне звернення до правоохоронців та інформування довірених осіб.

  • Остерігайтеся пропозицій «вирішити проблему за гроші»:

Якщо вам пропонують «швидко вирішити» питання за певну суму, імовірність того, що це шахрайство, дуже висока. Довіра до таких пропозицій може призвести до втрати грошей та збільшення ризиків для вас та вашої родини.

Дотримання цих правил допоможе захистити себе та своїх близьких від протиправних дій злочинних угруповань і зменшить ризик стати жертвою вимагання коштів.

Безпека дітей сьогодні стосується кожного – виступ Президента на четвертому Саміті перших леді та джентльменів

Шановні перші леді та джентльмени! 

Шановні присутні! 

Шановні пані та панове!

Передусім я дякую всім вам, дякую першій леді України, всім учасникам і гостям цього Саміту. Дуже дякую вам за цей плідний день, за цей надважливий захід. За те, що приїхали до України в непрості часи. І за те, що ми долаємо ці часи разом. І тепер, і в минулі роки, за які ця глобальна платформа довела: це потрібний майданчик, де лунають важливі голоси світу, це ефективний майданчик, де знаходять важливі рішення й надалі впроваджують їх у життя. Дають життю більше захисту, а світу – більше справедливості.

Завдяки саме вашій активності, діалогу та ініціативам, завдяки тому, що сьогодні ви виступаєте реально послами світлої сторони історії, промоутерами людських цінностей, амбасадорами життя.

І я вітаю всіх вас із проведенням цьогорічного, уже четвертого, Саміту. Попри війну, усі виклики, загрози й складнощі Україна знову збирає перших леді та джентльменів з усього світу. Це дуже важливо. Не ховатися від викликів, а долати їх, не відводити очей від загроз. Говорити про наболіле й складне. Шукати й знаходити відповіді. Підтримувати фокус уваги до України, не давати світу забути, адже під ударом сьогодні не тільки Україна, а й цінності свободи та життя всього світу. І цьогорічна тема – безпека дітей.

Напевно, важко знайти два більш полярних, більш протилежних одне одному понять, аніж «війна» та «діти». На жаль, у сучасному світі є ті, хто зробив вибір на користь першого – на користь війни. Агресори, диктатори – по-різному їх називають, що обрали руйнацію замість розвитку. Безжальні й постійні порушення прав дітей замість захисту й піклування про майбутні покоління.

І це найболючіший аспект війни. І те, що діти найбільш вразливі під час війни, – не просто слова. Це факт. Ніщо так не стискає серце й не звучить більш моторошно, аніж дитяче «мені страшно».

Можна відбудувати зруйновані будинки, відновити економіку, спроможності інфраструктури, можна розмінувати території, всіяні ворожими мінами, – усе це можна зробити. Але як повернути дитинство, яке вкрали? Чи існує «механізм компенсації» за те, що в дітей забрали спокій і безпеку?

Нещодавно мені розповіли одну історію. Про одну розмову, яка трапилася між нашими воїнами в одному з окопів на передовій. Досвідчений боєць, який захищає Україну із самого початку окупації, з 2014 року, похвалив побратима за відвагу. Вони тільки повернулися з бойового завдання. А потім висловив жаль, що побратим не зустрівся йому раніше, коли ці його якості дуже б знадобилися. Він запитав у нього: «Де ти був у 2015-му?» А той відповів: «У 10-му класі».

Я думаю, що ця історія – це трагедія. Це реальність. І я думаю, що таких історій дуже багато серед нас: на фронті, у цивільному житті. На жаль, дуже багато. Через цю війну, яку приніс Путін. Вчорашні діти – сьогодні воїни, коли вони захищають рідну землю й віддають своє життя.

Хтось був у школі, хтось вступив до університету, і в кожного з них забрали дитинство, юність, молодість, забрали частину життя.

Так трапляється, якщо зло жорстко не поставити на місце одразу, саме так буває, коли світ роками думає про червоні лінії, шукає дипломатичні шляхи щодо того, хто роками недипломатично вбиває, спалює, ґвалтує. Роками вчиняє анексії, розв’язує війни й веде їх стільки, скільки потрібно йому. І буде робити це надалі. Допоки світ довкола спить. Допоки хтось у світі вдає, що йому не байдуже. Допоки хтось у світі вірить у наративи, що Путін протидіє нацизму в Україні, якимось неонацистам. Яким саме нацистам? Сьогодні в Києві прощаються з нашим воїном, загиблим українським захисником, сином головного рабина України Моше Асмана. Я хотів би висловити співчуття йому й усім, хто втратив рідних і близьких. Сьогодні війна торкається кожного. Це торкається всіх нас в Україні, у Європі, у світі. Всіх нас: чоловіків, жінок, наших батьків, але передусім наших дітей.

Десять днів тому Україна відзначала День знань. Це початок нового шкільного року. Але війна принесла нашій країні й нашим дітям абсолютно інші знання. Знання, яких не має отримувати жодна дитина на планеті. Йти на перший урок під звуки сирен, вчити не лише мову, історію, математику, а й короткі маршрути в бомбосховище, адаптуватися до навчання онлайн, адаптуватися до навчання в іншій країні, іншою мовою. Це також важко.

І найстрашніше – не бачити матір або батька, коли наші родини роз’єднані через повномасштабну війну, яка триває вже майже три роки. Народжені після 24 лютого наші діти вже навчилися ходити. Вже навчилися говорити. Війна, на жаль, навчила їх слів: «тривога», «атака», «ракети», «обстріл», «удари», «небезпека».

Це недитячі випробування. І тому сьогодні наші діти ставлять недитячі запитання: «А що, знову летить?», «А коли вже можна піднятися на вулицю?», «А це був приліт чи наша ППО?», «А коли тато повернеться?», «А чому Бог не покарає й не забере цього Путіна?». І найважливіше питання: «Коли закінчиться ця війна?»

І це питання – від кожної дитини в Україні, від кожної. І це питання всім нам, усім дорослим на землі. І це питання потребує чесних відповідей. Потребує того, аби всі були чесними, передусім самі з собою.

Бо дуже легко засуджувати російську ракету, яка летить у нашу школу. Але не так легко визнати, що в цій ракеті можуть бути деталі з Америки, Європи, Азії, із будь-якої частини світу. Ви знаєте, є такий вислів: диявол – у деталях. Цей приклад про ракети, на жаль, доводить це. В усіх сенсах цього слова.

Як це можливо? Чому це можливо? І нехай визнати це нелегко, та хіба так само нелегко це виправити, це зупинити, це вирішити?

І цей Саміт зокрема, і всі зусилля України та наших союзників загалом доводять: безпека дітей сьогодні стосується всіх нас: кожного й кожної.

Вона має об’єднувати й вона об’єднує сьогодні всіх, незалежно від будь-яких політичних рівнів. Лідери держав, перші леді та джентльмени, міжнародні організації та інституції, активні, сміливі й небайдужі люди з усього світу. А загалом – дорослі, яким належить подолати недитячі виклики.

Україна точно прагне розв’язати це завдання. Україна знає відповіді на всі ці питання. Пропонує свої рішення світу. Наша Формула миру, план нашої перемоги, Саміт миру – там є всі ці справедливі відповіді до справедливого закінчення війни. Так має статися, коли той, хто посягнув передусім на безпеку дітей, відповість за скоєне. А повторення таких злочинів у майбутньому стане неможливим.

Аби діти в Україні й діти в усьому світі мали щасливе дитинство, щоб близькі були поруч і сім’ї не розділені цією ганебною війною, яку принесла Росія. Щоб світ ніколи більше в майбутньому не бачив фото дитячої кімнати, у яку прилетів снаряд, або дитину, яку дістають із-під завалів після удару ракети. Ця війна й усі війни мають піти в минуле. Україна прагне цього дуже сильно. Україна об’єднує світ заради цього. Україна та світ повинні досягти цього.

Я ще раз дякую всім вам за організацію Саміту, участь у ньому, за приїзд до України, за те, що ми боремось разом і обов’язково переможемо. Мусимо зробити.

Дякую за увагу!

Слава Україні!