Сьогодні вшановуємо ветеранів – наших співвітчизників, котрим у мирний час довелось брати участь у бойових діях далеко від рідної землі

Афганістан… Він ще довго буде болем відлунювати в наших серцях. Поки живі ветерани-учасники тієї страшної війни, поки житимуть матері, сини яких уже ніколи не переступлять поріг рідного дому, поки не вернеться з полону останній наш солдат, поки живе пам’ять…

Одне з лихоліть XX століття — афганська війна, в яку був втягнутий так званий “обмежений контингент”, який перебував дев’ять з половиною років на афганській території. Це була війна, в якій, незважаючи на  всі її страхіття, тисячі солдат, — вчорашні школярі, хлопці у віці 18-20 років, з почуттям високої відповідальності виконували свій військовий обов’язок.

Пам’ять про ту страшну війну живе досі.

Війна нагадує про себе болем батьків і матерів, котрі не дочекались додому своїх синів, ранньою сивиною і незагоєними ранами, скаліченою молодістю безпосередніх учасників боїв, сирітством діточок. Протягом довгих років чекали батьки своїх синів, дружини – чоловіків, діти – батьків, з надією, що вони повернуться після війни до рідних домівок живими та здоровими. Але не для всіх ця надія справдилась. Близько 3 тисяч прикарпатців  пройшли через горнило кривавої бійні в Афганістані, 83 з них втратили найдорожче – своє життя. Донині дають про себе знати рани, контузії і хвороби, отримані багато років тому.

В умовах створення сучасної моделі Збройних сил України, неоціненним є  бойовий і життєвий досвід афганців. Вони завжди матимуть гідне місце в нашому армійському строю та будуть прикладом беззаперечного виконання свого громадянського обов’язку для майбутніх поколінь захисників Вітчизни. Ризикуючи своїм життям, вони чесно виконали присягу, зберегли бойове братерство та передаєте свої знання і великий досвід новому поповненню Збройних сил України.

Ми обіцяємо пам’ятати поіменно всіх полеглих і тих, хто повернувся із вогненних доріг. Маємо пам’ятати… адже пройшло не так багато часу і повторилося зловісне пекло війни. Повторилося уже на території нашої держави. Страшним і болючим відголосом перекотилося у сучасну російсько-українську війну, в якій беруть участь і воїни-афганці з неабияким досвідом і військовим вишколом. Постають перед нами і воїни з гарячих буднів Афганістану і знову відходять – один за одним, молоді і красиві – відходять в небуття…

З глибокою шаною згадуємо  усіх наших співвітчизників, які загинули під час виконання військового обов’язку за межами України, з особливим болем згадуючи війну в Афганістані. Пам’ять про кожного полеглого є для нас святою. Низько схиляємо голови та довічно пам’ятатимемо кожного, хто віддав своє життя.

Зичимо всім незламної волі, надійного родинного тилу, міцного здоров’я, щастя і добробуту, звершення всіх мрій і побажань.