Конвенція ООН «Про права дитини»
Дитинство – період життя людини, коли формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє малюку почуватися повноцінним членом суспільства.
Дитинство – період життя людини, коли формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє малюку почуватися повноцінним членом суспільства.
Діти – це особлива соціально-демографічна група населення з віковими обмеженнями від народження до 18 років, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може відстоювати і захищати їх перед суспільством. Унаслідок цього сьогодні досить гостро постає проблема захисту дітей та їхніх прав.
Міжнародне співтовариство, Організація Об’єднаних Націй уже кілька десятиріч працюють над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя й усебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління. Зокрема, було створено дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ. Основними міжнародними документами ЮНІСЕФ щодо прав дітей є: «Декларація прав дитини» (1959 р.), Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.), Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.). Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй.
Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини: 191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положеннями. Україна приєдналась до неї у 1991 році.Раніше у світі турбота про дітей та їхній захист розглядалися як надання допомоги тим, хто її потребує. Конвенція ж визначає нову концепцію, проголошуючи забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей обов’язком держави та суспільства, а не питанням доброї волі. Діти ще від народження мають усі основні свободи й невід’ємні права кожноїлюдини.
Конвенція «Про права дитини» – міжнародний правовий документ, у якому закріплені гарантії прав дитини. Він поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту й педагогічні основи спілкування дорослих із дітьми.
У разі порушення прав та інтересів дітей, просимо звертатися в службу у справах дітей райдержадміністрації за адресою м. Надвірна, майдан Шевченка, 33, або за тел. (03475)2-91-74.
Права дитини згідно з Конвенцією:
Стаття 1.
Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Стаття 2. Всі діти є рівними у своїх правах.
Всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження – рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.
Кожна дитина світу становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу тому, що вона унікальна й іншої такої немає і не буде.
Стаття 3. Всі діти мають право на любов та піклування.
Усі дії щодо дитини повинні виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.
Кожна четверта дитина у світі живе у небезпечних, нестабільних умовах.
Стаття 6. Невід’ємне право дитини на життя.
-
Всі діти мають невід’ємне право дитини на життя.
-
Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків.
-
Кожна держава повинна забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.
Стаття 7. Право дитини на ім’я та громадянство.
Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Статті 12-13. Всі діти мають право вільно висловлювати свою думку.
Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятися увага при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини.
Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Вчені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі. І вже тому заслуговують на повагу.
Стаття 15. Діти мають право на об’єднання.
Дитина має право зустрічатися з іншими людьми, вступати до асоціацій, об’єднань, або ж створювати їх.
В Україні зараз існує понад 400 громадських об’єднань, які працюють для дітей і разом з дітьми. В нашій державі діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.
Стаття 16. Всі діти мають право на особисте життя.
Діти мають право на захист від втручання в їх особисте та сімейне життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність.
Стаття 17. Всі діти мають право на інформацію.
Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад, телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел.
Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої інформації.
Щороку в Міжнародний день дитячого мовлення, який припадає на середину грудня, понад 2000 теле- і радіокомпаній світу роблять все для того, щоб це право стало реальністю для дітей. Постійно зростає кількість дітей, які беруть участь у керівництві радіохвилями і демонструють свої таланти усіма можливими засобами.
Статті 20, 21, 25. Турбота про дітей-сиріт та дітей, які перебувають поза сім’єю.
Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім’ї. держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної сім’ї, або до відповідних установ по догляду за дітьми.
Усиновлення дитини в іншій країні може розглядатися за умови, коли не існує інших, кращих можливостей для дитини в межах країни.
-
Сьогодні в Україні більше 100,7 тис. дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Це найвищий гіркий показник по всій Європі.
-
169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях. Щорічно від 7 до 10 тисяч дітей втрачають батьків внаслідок позбавлення останніх батьківських прав.
Стаття 23. Особлива турбота дітям-інвалідам.
Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту та підготовку для повноцінного, гідного життя в умовах, які забезпечують їй максимальну самостійність та нормальну участь у житті суспільства.
-
В Україні майже 120 дітей із кожних 10 тисяч є інвалідами і ці цифри постійно зростають через зниження рівня медичного обслуговування, складні соціально-економічні та несприятливі екологічні умови.
-
У загальноосвітніх навчальних закладах України навчаються понад 100 тисяч дітей з особливими потребами.
Стаття 24. Всі діти мають право на охорону здоров’я.
У дітей є право на медичну допомогу. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права. Особлива увага повинна приділятися зниженню рівня смертності дітей і немовлят, наданню необхідної медичної допомоги, проведенню профілактичних хвороб.
Щороку у світі від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. В Україні із 1000 новонароджених 22 дитини вмирає, не досягши 5-річного віку. Багато неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.
Стаття 27. Всі діти мають право на належне харчування, житло, одяг.
Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов’язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.
У світі 10% населення, переважно жінок і дітей, змушені жити менш ніж за 1 долар на день. У багатьох країнах 10% дітей живуть нижче межі бідності. 30% дітей віком до 5 років страждають від сильного чи середнього недоїдання.
Стаття 28. Всі діти мають право на освіту.
Стаття 29. Право дітей на розвиток талантів.
Кожна дитина має право на освіту. Держава повинна забезпечити безкоштовну обов’язкову початкову освіту. Держава також має забезпечити доступність середньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини.
Освіта має бути спрямована на розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культури та національних цінностей країни, до навколишньої природи.
Сьогодні у світі налічується біля 72 млн. дітей, позбавлених права на освіту.
Стаття 31. Всі діти мають право на відпочинок.
Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та розваги, брати участь у розважальних заходах, у культурному житті, а також займатися мистецтвом.
Діти мають особливе право – право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються і готуються до дорослого життя.
Стаття 32. Економічна експлуатація.
Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.
Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та важкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. Діти мають право бути захищені від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.
Близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють. Багато з них – на шкідливому і виснажливому виробництві. Їхні найелементарніші права, здоров’я і саме життя, як правило, перебувають під загрозою. Кожна дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров’ю.
Стаття 35. Викрадення, торгівля та контрабанда.
Держава повинна не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36.Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.
Статті 37, 39. Насильство та недбале поводження з боку сім’ї чи опікунів.
Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту.
У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування.
Сьогодні діти всієї планети потребують захисту, адже кількість нещасних дітей не зменшується. Майже 250 млн. дітей у світі животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів.
Дитинство – період життя людини, коли формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє малюку почуватися повноцінним членом суспільства.Діти – це особлива соціально-демографічна група населення з віковими обмеженнями від народження до 18 років, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може відстоювати і захищати їх перед суспільством. Унаслідок цього сьогодні досить гостро постає проблема захисту дітей та їхніх прав.
Міжнародне співтовариство, Організація Об’єднаних Націй уже кілька десятиріч працюють над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя й усебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління. Зокрема, було створено дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ. Основними міжнародними документами ЮНІСЕФ щодо прав дітей є: «Декларація прав дитини» (1959 р.), Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.), Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.). Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй.
Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини: 191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положеннями. Україна приєдналась до неї у 1991 році.Раніше у світі турбота про дітей та їхній захист розглядалися як надання допомоги тим, хто її потребує. Конвенція ж визначає нову концепцію, проголошуючи забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей обов’язком держави та суспільства, а не питанням доброї волі. Діти ще від народження мають усі основні свободи й невід’ємні права кожноїлюдини.
Конвенція «Про права дитини» – міжнародний правовий документ, у якому закріплені гарантії прав дитини. Він поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту й педагогічні основи спілкування дорослих із дітьми.
У разі порушення прав та інтересів дітей, просимо звертатися в службу у справах дітей райдержадміністрації за адресою м. Надвірна, майдан Шевченка, 33, або за тел. (03475)2-91-74.
Права дитини згідно з Конвенцією:
Стаття 1.
Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Стаття 2. Всі діти є рівними у своїх правах.
Всі діти, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження – рівні у своїх правах. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.
Кожна дитина світу становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу тому, що вона унікальна й іншої такої немає і не буде.
Стаття 3. Всі діти мають право на любов та піклування.
Усі дії щодо дитини повинні виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.
Кожна четверта дитина у світі живе у небезпечних, нестабільних умовах.
Стаття 6. Невід’ємне право дитини на життя.
Всі діти мають невід’ємне право дитини на життя.
Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків.
Кожна держава повинна забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей – своїх маленьких громадян.
Дитина реєструється зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Статті 12-13. Всі діти мають право вільно висловлювати свою думку.
Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятися увага при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини.
Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Вчені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі. І вже тому заслуговують на повагу.
Стаття 15. Діти мають право на об’єднання.
Дитина має право зустрічатися з іншими людьми, вступати до асоціацій, об’єднань, або ж створювати їх.
В Україні зараз існує понад 400 громадських об’єднань, які працюють для дітей і разом з дітьми. В нашій державі діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.
Стаття 16. Всі діти мають право на особисте життя.
Діти мають право на захист від втручання в їх особисте та сімейне життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність.
Стаття 17. Всі діти мають право на інформацію.
Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад, телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел.
Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої інформації.
Щороку в Міжнародний день дитячого мовлення, який припадає на середину грудня, понад 2000 теле- і радіокомпаній світу роблять все для того, щоб це право стало реальністю для дітей. Постійно зростає кількість дітей, які беруть участь у керівництві радіохвилями і демонструють свої таланти усіма можливими засобами.
Статті 20, 21, 25. Турбота про дітей-сиріт та дітей, які перебувають поза сім’єю.
Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім’ї. держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної сім’ї, або до відповідних установ по догляду за дітьми.
Усиновлення дитини в іншій країні може розглядатися за умови, коли не існує інших, кращих можливостей для дитини в межах країни.
Сьогодні в Україні більше 100,7 тис. дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Це найвищий гіркий показник по всій Європі.
169 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім’ях. Щорічно від 7 до 10 тисяч дітей втрачають батьків внаслідок позбавлення останніх батьківських прав.
Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту та підготовку для повноцінного, гідного життя в умовах, які забезпечують їй максимальну самостійність та нормальну участь у житті суспільства.
В Україні майже 120 дітей із кожних 10 тисяч є інвалідами і ці цифри постійно зростають через зниження рівня медичного обслуговування, складні соціально-економічні та несприятливі екологічні умови.
У загальноосвітніх навчальних закладах України навчаються понад 100 тисяч дітей з особливими потребами.
У дітей є право на медичну допомогу. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права. Особлива увага повинна приділятися зниженню рівня смертності дітей і немовлят, наданню необхідної медичної допомоги, проведенню профілактичних хвороб.
Щороку у світі від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. В Україні із 1000 новонароджених 22 дитини вмирає, не досягши 5-річного віку. Багато неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.
Стаття 27. Всі діти мають право на належне харчування, житло, одяг.
Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Обов’язки держави полягають у тому, щоб створити відповідні умови для реалізації цієї відповідальності.
У світі 10% населення, переважно жінок і дітей, змушені жити менш ніж за 1 долар на день. У багатьох країнах 10% дітей живуть нижче межі бідності. 30% дітей віком до 5 років страждають від сильного чи середнього недоїдання.
Стаття 28. Всі діти мають право на освіту.
Стаття 29. Право дітей на розвиток талантів.
Кожна дитина має право на освіту. Держава повинна забезпечити безкоштовну обов’язкову початкову освіту. Держава також має забезпечити доступність середньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини.
Освіта має бути спрямована на розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культури та національних цінностей країни, до навколишньої природи.
Сьогодні у світі налічується біля 72 млн. дітей, позбавлених права на освіту.
Стаття 31. Всі діти мають право на відпочинок.
Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та розваги, брати участь у розважальних заходах, у культурному житті, а також займатися мистецтвом.
Діти мають особливе право – право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються і готуються до дорослого життя.
Стаття 32. Економічна експлуатація.
Жодна дитина не повинна бути примусово залученою до праці.
Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та важкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня. Діти мають право бути захищені від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.
Близько 250 млн. дітей у країнах, що розвиваються, працюють. Багато з них – на шкідливому і виснажливому виробництві. Їхні найелементарніші права, здоров’я і саме життя, як правило, перебувають під загрозою. Кожна дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров’ю.
Стаття 35. Викрадення, торгівля та контрабанда.
Держава повинна не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Стаття 36.Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.
Статті 37, 39. Насильство та недбале поводження з боку сім’ї чи опікунів.
Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту.
У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування.
Сьогодні діти всієї планети потребують захисту, адже кількість нещасних дітей не зменшується. Майже 250 млн. дітей у світі животіють завдяки тяжкій праці, жебрацтву, пограбуванням. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересадки органів.
0 Коментарі