Лицар тиші і грому

       2015 рік оголошено роком Василя Симоненка. Яскравий поет-шістедисятник у 28 років згорів, пішов у вічність, а «допомогли» йому відповідні служби, добряче побивши за два місяці до смерті. Причина була банальна, якийсь конфлікт в закритому привокзальному буфеті, але то була лише причина, бо за «неблагодійним» поетом вівся нагляд. 03 березня в приміщенні міської бібліотеки для юнацтва проведено круглий стіл «Лицар тиші і грому», в якому взяли участь бібліотечні працівники, шанувальники творчості поета. Життя і творчість поета промайнуло у документальному фільмі «Я на світі такий один» з циклу «Гра долі». Викладач української мови і літератури Надвірнянського коледжу НТУ, член літстудії «Бистрінь» ім. Н. Чира Іванна Цимбалюк відзначила, що поезія В. Симоненка є надзвичайно актуальною сьогодні. Поет був безкомпромісний, йому боліла людська байдужість. Був романтик, мораліст, максималіст, в своїх поезіях доносить суть думки, в його поезіях – індивідуалізований простір українства.
 
     Член НСПУ, бібліотекар Галина Христан акцентувала увагу присутніх на стосунках Василя з мамою. Все життя прожив з нею, турбувався про матір, а вона передала йому все найкраще, українське на генному рівні. Також багато спричинився до виховання внука і дід, батько матері, який помер, коли Василеві було 7 років.
Роман Мамчур наголосив, що Василь Симоненко був скромний, щирий, веселий, часто скептично і з гумором відносився до друзів і самого себе. В нього чудова лірика, по його віршах розсипано чимало перлів-образів, які могла створити справді геніально талановита людина. Недаремно посмертно йому була присвоєна Національно премія ім.. Т.Г. Шевченка.
Завідувач Делятинською філією Квітослава Брунько відзначила, що червоною лінією у творчості поета проходить любов до Батьківщини, свого народу.
Роман Мамчур, Квітослава Брунько, Раїса Грушецька читали поезії Василя Симоненка, Роман Глодан виконав пісню «Виростеш ти, сину…».