Вечір – спогад
18 травня, в день св. Ірини надвірнянці зібрались в приміщенні міської бібліотеки для юнацтва згадати гарну, світлу людину, вчительку, поетесу, громадську діячку, Ірину Василівну Яцуру (1946-2004). Якою пам’ятають її надвірнянці? У своїх спогадах літстудійці «Бистріні» Марія Стефурак, член НСПУ Галина Христан, член НСПУ Роман Киселюк, голова «Союзу українок Надвірнянщини» Ольга Багрійчук, голова клубу «Надвечір’я», що при товаристві «Просвіта» Марія Ковальчук, директор ЦБС Марта Кушнерчук відзначали її інтелігентність, шляхетність, тактовність, лагідність, відповідальність. ЇЇ любили при житті і пам’ятають тепер. Важливе місце в житті Ірини Василівни займала поезія. У літературну студію «Бистрінь» вона прийшла 1997 року вже в зрілому віці як сформована особистість з багатим внутрішнім світом, життєвим досвідом, моральними переконаннями і всім цим ділилася з своїми читачами у семи книгах. Ірина Василівна була такою, як її вірші, що влучно підмітив літературний критик Євген Баран: «Творчість Ірини Яцури має чисті, світлі кольори. Вона сповнена любові до людини, віри в неї… Це білі тексти, як сказав би Олесь Гончар, великодні» (передмова до книги І. Яцури «Обручка на долоні»). Такою «великодньою» людиною, «аристократкою духу» як висловилась Ольга Багрійчук і залишилась Ірина Василівна в пам’яті земляків. До речі, її поезія дуже пісенна. Чимало самодіяльних композиторів поклали музику на її вірші. Кілька таких пісень прозвучали у виконанні Мирона Борищака, Віктора Чудновського, а «Таємна музика» у виконанні народного артиста України Володимира Піруса мультимедійно. Звучала також і поезія у виконанні Тані Андріїв, читачів районної бібліотеки для дітей. Прикрасили дійство уривки з презентацій книг Ірини Василівної, авторських вечорів, які підготував інженер-програміст районної бібліотеки Роман Заник. Зворушливо було бачити Ірину Василівну, чути її голос і оті незабутні строфи:
Я – галичанка, жилочка Карпат,
Для мене галицька земля – священна.
Із кожним днем люблю її стократ
В колоссі сяйва ніжно-золоченім.
18 травня, в день св. Ірини надвірнянці зібрались в приміщенні міської бібліотеки для юнацтва згадати гарну, світлу людину, вчительку, поетесу, громадську діячку, Ірину Василівну Яцуру (1946-2004). Якою пам’ятають її надвірнянці? У своїх спогадах літстудійці «Бистріні» Марія Стефурак, член НСПУ Галина Христан, член НСПУ Роман Киселюк, голова «Союзу українок Надвірнянщини» Ольга Багрійчук, голова клубу «Надвечір’я», що при товаристві «Просвіта» Марія Ковальчук, директор ЦБС Марта Кушнерчук відзначали її інтелігентність, шляхетність, тактовність, лагідність, відповідальність. ЇЇ любили при житті і пам’ятають тепер. Важливе місце в житті Ірини Василівни займала поезія. У літературну студію «Бистрінь» вона прийшла 1997 року вже в зрілому віці як сформована особистість з багатим внутрішнім світом, життєвим досвідом, моральними переконаннями і всім цим ділилася з своїми читачами у семи книгах. Ірина Василівна була такою, як її вірші, що влучно підмітив літературний критик Євген Баран: «Творчість Ірини Яцури має чисті, світлі кольори. Вона сповнена любові до людини, віри в неї… Це білі тексти, як сказав би Олесь Гончар, великодні» (передмова до книги І. Яцури «Обручка на долоні»). Такою «великодньою» людиною, «аристократкою духу» як висловилась Ольга Багрійчук і залишилась Ірина Василівна в пам’яті земляків. До речі, її поезія дуже пісенна. Чимало самодіяльних композиторів поклали музику на її вірші. Кілька таких пісень прозвучали у виконанні Мирона Борищака, Віктора Чудновського, а «Таємна музика» у виконанні народного артиста України Володимира Піруса мультимедійно. Звучала також і поезія у виконанні Тані Андріїв, читачів районної бібліотеки для дітей. Прикрасили дійство уривки з презентацій книг Ірини Василівної, авторських вечорів, які підготував інженер-програміст районної бібліотеки Роман Заник. Зворушливо було бачити Ірину Василівну, чути її голос і оті незабутні строфи:
Для мене галицька земля – священна.
Із кожним днем люблю її стократ
В колоссі сяйва ніжно-золоченім.
0 Коментарі