Author: Надвірнянська РДА

Європейська інтеграція

Інформація про Європейський союз

Європейський Союз являє собою інтеграційне угрупування двадцяти семи європейських країн (Німеччина,  Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Ірландія, Португалія, Греція, Австрія, Фінляндія, Швеція, з 1 травня 2004 року – Чехія, Естонія, Литва, Латвія, Словенія, Словаччина, Кіпр, Польща, Угорщина, Мальта, з 1 січня 2007 року – Румунія, Болгарія), які прагнуть до економічної та політичної єдності, частково відмовляючись від своїх національних суверенітетів.

Історично коріння ЄС сягає Другої світової війни. Ідея європейської інтеграції мала на меті попередити убивчі війни та їхні руйнівні наслідки. Вперше вона була запропонована міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом у промові 9 травня 1950 року. Він закликав до об’єднання вугільної та сталеливарної промисловості країн для створення «міцного фундаменту європейської федерації».

Його пропозиція включала заснування наднаціонального європейського органу, який би здійснював управління видобутком вугілля та виробництвом сталі, адже саме ці галузі на той час були основою військової влади. Країни, які він закликав до об’єднання, майже зруйнували одна одну у жорстокому конфлікті, який залишив по собі глибоке почуття фізичного та морального спустошення.

Ця пропозиція, відома як «декларація Шумана», вважається початком створення об’єднання, відомого сьогодні як Європейський Союз.

Наступним кроком стало створення ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС) у 1951 році (Паризька угода), яке почало функціонувати з 1952 р. Римський договір про створення ЄЕС і Євроатому був підписаний 1957 року і набрав чинності з 1958 року.

Ним передбачалося ліквідувати всі національні бар’єри на шляху вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили між країнами-учасницями і перейти до вироблення спільної зовнішньоекономічної, сільськогосподарської і транспортної політики. У 1967 році відбулося злиття цих трьох співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатому) в єдине Європейське співтовариство.

1985 року було підписано програму подальшого розвитку Європейського співтовариства і перетворення його в Європейський Союз (“Європа без кордонів”), а потім і досягнення цілковитої інтеграції. У 1992 році була підписана угода між ЄС і ЄАВТ про створення Європейського Економічного Простору (ЄЕП).

Цього ж року прийнято Маастрихтську угоду, суть якої характеризує новий якісний етап в еволюції ЄС – усунення діючих обмежень вільного руху капіталу в Португалії та Греції.

1 листопада 1993 р. Європейське співтовариство перейшло у нову стадію економічної інтеграції й, за рішенням держав і урядів країн-членів, стало називатись Європейським Союзом.

1 січня 2002 року з метою покращення умов для співпраці в межах Європи та зниження витрат, пов’язаних із обміном національних валют, було впроваджено єдину європейську валюту – євро. Сьогодні ЄС – це сімейство демократичних європейських країн, об’єднаних ідеями миру і економічного процвітання.

Кількість населення, яке входить до ЄС, налічує 500 млн. осіб із 27 країн Європи. Для того, щоб стати членом ЄС, країна повинна мати стійкий демократичний лад, який гарантує верховенство законів, забезпечує права людини і захист національних меншин. Крім того, вона повинна бути країною із розвинутою ринковою економікою. Сам Союз надає фінансову і консультаційну підтримку країнам-претендентам на вступ до організації.

Копенгагенські критерії членства в Європейському Союзі

Критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до Європейського Союзу (Копенгагенські критерії), були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 р. і включають в себе:

І) стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);

ІІ) наявність дієвої ринкової економіки і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії);

ІІІ) здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії).

Політичні критерії

Членство в ЄС під кутом зору політичних стандартів вимагає від країни-кандидата стабільності інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу і захист меншин. Статтею 6 Договору про Європейський Союз закріплено, що “Союз базується на принципах свободи, демократії, поваги до прав людини і основних свобод та верховенства права”.

Країни, які бажають стати членами ЄС, повинні не лише закріпити принципи демократії і верховенства права у своїх конституціях, але й втілювати їх у повсякденне життя. Конституції країн-заявників мають гарантувати демократичні свободи, включаючи політичній плюралізм, свободу слова і свободу совісті. Вони встановлюють демократичні інститути та незалежні органи правосуддя, органи конституційної юрисдикції, що створює умови для нормального функціонування державних установ, проведення вільних і справедливих виборів, періодичної зміни правлячої парламентської більшості, а також визнання важливої ролі опозиції у політичному житті.

З метою оцінки виконання країнами-кандидатами умов членства Європейська Комісія (ЄК) у кожному своєму Висновку виходить за межі формального опису політичних інститутів і відносин між ними. На основі ряду детальних критеріїв вона оцінює, чи має демократія реальний характер. При цьому перевіряється, як захищаються конституційні права і свободи, зокрема, свобода слова в процесі діяльності політичних партій, неурядових організацій і засобів масової інформації.

Економічні критерії

Відповідно до Копенгагенських критеріїв, вимоги до членства у сфері економіки полягають “у наявності як дієвої ринкової економіки, так і здатності витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС”.

Наявність дієвої ринкової економіки характеризується наступними елементами:

  • рівновага між попитом і пропозицією як результат вільної взаємодії ринкових сил;
  • лібералізація цін і торгівлі;
  • відсутність перешкод для доступу на ринок і виходу з нього;
  • наявність достатньої правової бази, включаючи регулювання права власності, виконання законів і контрактів;
  • досягнення макроекономічної стабільності, включаючи цінову рівновагу, стабільність державного фінансування та платіжного балансу;
  • суспільний консенсус щодо найважливіших питань економічної політики;
  • достатня розвиненість фінансового сектору для спрямування збережень на інвестування виробництва.

Критерій здатності витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС передбачає:

  • наявність дієвої ринкової економіки з достатнім рівнем макроекономічної стабільності, що дає змогу суб’єктам ринку приймати рішення в атмосфері стабільності й передбачуваності;
  • достатня кількість людських і матеріальних ресурсів, включаючи інфраструктуру (енергопостачання, телекомунікації, транспорт і ін.), рівень освіти і дослідницької діяльності;
  • ступінь впливу урядової політики і законодавства на конкуренцію шляхом проведення торговельної політики, політики конкуренції, надання державної допомоги;
  • рівень і темпи інтеграції держави в ЄС перед його розширенням;
  • достатня частка малих фірм у структурі економіки, оскільки малі фірми отримують вигоду від спрощеного доступу на ринок.

Інші критерії

Копенгагенська Європейська Рада дійшла висновку, що країни-кандидати мають бути здатними взяти на себе зобов’язання членства в ЄС у контексті відповідності цілям Договору про Європейський Союз, включаючи політичний, економічний і валютний Союз.

Спільна зовнішня політика і політика у сфері безпеки є головними складовими політичного союзу ЄС.

Важливим сегментом ЄС є Європейський економічний і валютний союз (ЕВС).

Однак слід розрізняти участь у валютному союзі, обов’язковому для усіх членів ЄС, і прийняття євро як єдиної валюти. Від нових членів не вимагається прийняття євро як єдиної валюти, навіть якщо вони беруть участь у ЕВС. Участь у ньому сприятиме розвитку країн-кандидатів, прийняттю у перспективі євро як єдиної валюти для усіх членів ЄС.

Згідно з рішенням Європейської Ради у Люксембурзі в 1997 р., ЄК було запропоновано подавати щорічні звіти про досягнутий прогрес країн-кандидатів у процесі приєднання з відповідними висновками. У них Комісія аналізує відповідність реформ, що проводяться у країнах-кандидатах з 1997 р., Копенгагенським критеріям. При цьому ЄК бере до уваги лише вжиті заходи, а не ті, що готуються. Це є універсальним методом, який дає можливість на основі об’єктивного підходу порівняти й оцінити реальний прогрес країн на шляху вступу до ЄС.

Оцінка реального прогресу проводиться на підставі різних джерел інформації:

  • інформації, наданої країнами-кандидатами з метою внесення коректив до Висновків Комісії;
  • інформації, отриманої під час зустрічей у рамках Європейських угод і перевірки адаптації законодавства;
  • звітів Європейського парламенту, оцінках держав-членів, роботі міжнародних організацій, зокрема Ради Європи і ОБСЄ, міжнародних фінансових інститутів і неурядових організацій.

Таким чином, перед країнами-кандидатами стоять досить складні завдання, швидкість вирішення яких залежить від ефективності засобів їх розв’язання. Центральні органи ЄС не тільки контролюють процес досягнення відповідності критеріям вступу, але й намагаються розробляти ефективні програми для цих цілей.

Підготовлені на основі згаданого аналізу висновки щодо поданих країнами-кандидатами заяв на членство в ЄС відображають їх прогрес у досягненні відповідності Копенгагенським критеріям.

Шенгенська угода про кордони

Згідно з умовами Амстердамського договору від жовтня 1997 року, Шенгенська угода про кордони є обов’язковим елементом для держав, які є членами Європейського Союзу.

Підписання Амстердамського договору надає гарантії того, що розширення ЄС не послабить захищеність Союзу від імпорту товарів за демпінговими цінами, нелегальної міграції та організованої злочинності та буде сприяти вільному пересуванню громадян в межах Шенгенської зони.

Шенгенська зона охоплює територію п’ятнадцяти європейських країн. Це Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія. Франція, Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія та Швеція. До неї входять дві країни, що не є членами ЄС – Ісландія та Норвегія. Шенгенська віза, що видана однією з учасниць угоди, дійсна на території всіх країн-учасниць.

Основними законодавчими документами Європейського Союзу (ЄС) є Єдиний Європейський Акт, Договір про Європейський Союз та Договори, що укладають Європейські Співтовариства. В цих документах визначені: мета створення ЄС, інститути цієї організації, їх функції та порядок формування, викладені принципи функціонування ЄС, його компетенції, основні завдання і засади співробітництва.

Відповідно до цих документів метою ЄС є:

  • Сприяння проведенню збалансованої і довгострокової соціальної та економічної політики, зокрема шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, шляхом економічного та соціального вирівнювання, створення економічного і валютного союзу, що має на меті введення спільної валюти.
  • Утвердження Європейської спільноти на міжнародній арені, зокрема шляхом проведення спільної зовнішньої політики та політики в галузі суспільної безпеки, яка могла б привести до створення у разі необхідності системи спільної оборони.
  • Посилення захисту прав та інтересів громадян держав-учасниць шляхом введення громадянства Союзу.
  • Розвиток тісного співробітництва у галузі судової практики та внутрішніх справ.
  • Збереження досягнутого рівня інтеграції Співтовариства і, виходячи з нього, визначення, якою мірою політика та форми співробітництва, що встановлені Договорами, потребують перегляду для забезпечення ефективності механізмів та інститутів ЄС.

Організаційна структура ЄС побудована за принципом поділу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать:

  • Європейський парламент;
  • Європейська Рада;
  • Рада Європейського Союзу;
  • Європейська Комісія;
  • Європейський Суд;
  • Палата аудиторів.

Європейський парламент – представницький орган, що обирається з 1979 року прямим загальним голосуванням громадян усіх держав-членів ЄС один раз на п’ять років. За кожною державою-членом закріплюється фіксована кількість депутатських місць, відповідно до чисельності населення країни. Функції Європарламенту дещо відрізняються від функцій національних парламентів. Так, Європарламент не обирає уряд. Це пов’язано з тим, що на рівні ЄС не існує структури, яка може вважатись урядом у повному розумінні цього слова.

Проте Європарламент впливає на формування Європейської Комісії, оскільки Голова Комісії призначається урядами держав-членів тільки після консультації з Європарламентом. Крім того, кандидатури як Голови, так й інших членів Комісії, затверджуються Європарламентом. Основними функціями Європарламенту є: дорадчі, наглядові, прийняття рішень, політичної ініціативи, демократичного контролю та законодавча.

Європейська Рада об’єднує голів держав та урядів (тобто президентів та/чи прем’єр-міністрів) усіх країн-членів ЄС та Голову Європейської Комісії. Члени Європейської Ради зустрічаються чотири рази на рік. У функції Ради входить схвалення загальної політики ЄС та оцінка результатів його діяльності. Це – найвищий законодавчий орган Європейського Союзу, саме тому засідання Ради часто називають «саммітами». Рішення Європейської Ради не мають обов’язкової сили, проте вони дають політичний імпульс та визначають основні орієнтири подальшого розвитку Союзу. Зважаючи на високий рівень влади, яку мають у своїх країнах глави держав та урядів, Європейська Рада стала органом, до якого можуть звернутись Рада Європейського Союзу та Європейська Комісія з особливо складних питань, що не вирішують ся у межах звичайної процедури ЄС.

Рада Європейського Союзу є основним законодавчим органом ЄС. У роботі Ради беруть участь представники держав-членів на рівні міністрів урядів. Вибір міністрів для участі у нараді залежить від предмета обговорення. Якщо це зовнішня політика, тоді в роботі наради беруть участь міністри закордонних справ від кожної країни, якщо сільське господарство – міністри сільського господарства і т.д. Як правило, законодавчі акти ЄС мають форму постанов і директив. Перші є обов’язковими для виконання і стають частиною національних законодавств. Директиви також є обов’язковими, але вони лишають за державами право вибору методів виконання. Рішення в Раді приймаються або одностайно, або простою чи кваліфікованою більшістю. Функції Голови Ради виконують по черзі упродовж 6 місяців міністри закордонних справ країн-членів.

Європейська Комісія є виконавчим органом ЄС. Склад Комісії розглядається і ухвалюється Європарламентом, тому кожний з її членів працює 5-річний термін. Як член колективного органу, кожний член ЄК патронує один або кілька напрямів діяльності ЄС і очолює відповідний підрозділ Комісії, що називається Генеральним Директоратом (Департаментом). Маючи право ініціативи, ЄК зобов’язана подавати пропозиції щодо нових законів ЄС. Такі пропозиції вона висуває після активних консультацій, але не на ґрунті інтересів окремих регіонів чи країн ЄС, а базуючись на власному уявленні про доцільність того чи іншого рішення для долі ЄС та його громадян. У своїх ініціативах ЄК виходить з принципу допоміжності, тобто виступає з законодавчими ініціативами тільки у тих галузях, де для ефективних дій ЄС має кращі можливості, ніж окремі його члени.

ЄК спеціалізується на захисті угод ЄС, забезпеченні застосування державами-членами законодавства ЄС. У тих випадках, коли держави-члени порушують або не застосовують закони ЄС, Комісія може вжити відповідні санкції, включаючи передачу справи до Європейського Суду. ЄК здійснює контроль за використанням субсидій, які виділяються урядами окремих країн власним галузям промисловості, а також за наданням дозволів на державну допомогу в разі, коли це не заборонено законодавством ЄС. Крім того, ЄК здійснює обов’язки виконавчого органу, який відповідає за практичне втілення політики ЄС та управління нею. Для цього ЄК наділена суттєвими власними повноваженнями і правом прийняття рішень у різних галузях політики, зокрема аграрній, торговельній, транспортній тощо. Крім того, ЄК керує фінансами ЄС – бюджетом та роботою різноманітних фондів і програм ЄС, включаючи й ті, які стосуються допомоги країнам, що не входять до Союзу.

Європейський Суд Оскільки ЄС побудовано на основі юридично обов’язкових Договорів, він суттєво відрізняється від інших міжнародних організацій. Основною функцією Європейського Суду і є забезпечення єдиного тлумачення законодавства ЄС та його примату над національними законодавствами у межах юрисдикції, що встановлена установчими Договорами. Відповідно до цього Європейський Суд розглядає та регулює розбіжності між державами-членами, між ними та ЄС, інститутами ЄС, ЄС та фізичними і юридичними особами. Крім того, Європейський Суд робить висновок щодо міжнародних угод та попередніх слухань справ, які передані йому національними судами (хоч у цьому випадку юрисдикція Євросуду на них не поширюється). Євросуд є вищою інстанцією. Він не має у своєму розпорядженні будь-яких засобів примусу. Проте, враховуючи його становище та авторитет, держави-члени та інститути ЄС, як правило, погоджуються з його рішеннями.

П’ять інших органів ЄС, які доповнюють систему:

  • Комітет з економічних і соціальних питань представляє громадянське суспільство і обидві сторони виробництва;
  • Комітет регіонів представляє регіональні та місцеві органи влади;
  • Європейський Центральний Банк відповідає за європейську монетарну політику;
  • Європейський інвестиційний Банк фінансує проекти ЄС;
  • Європейський Омбудсмен захищає громадян і організації ЄС від порушень в адмініструванні.

До процесу прийняття рішень у Європейському Союзі залучені різні європейські інституції, зокрема:

  • Європейська Комісія;
  • Європейський Парламент;
  • Рада Європейського союзу.

Європейська комісія пропонує нові законопроекти, але саме Рада та Парламент приймають закони. Інші інституції також відіграють важливу роль, коли мова йде про певні сфери діяльності.

Роль та процедура прийняття рішень в ЄС викладені в угодах. Усі європейські закони базуються на конкретних статтях угод, що і називається «правовою базою» законодавства.

При прийнятті законопроектів в ЄС існують такі три основні процедури:

  • консультації,
  • процедура згоди (санкціонування),
  • спільне прийняття рішень.

За матеріалами представництва Європейської Комісії в Україні, Молдові та Бєларусі

 

Громадянська експертиза

Постанова Кабінету Міністрів України
Про затвердження Порядку сприяння
проведенню громадської експертизи
діяльності органів виконавчої влади

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/976-2008-%D0%BF

Методи проведення громадської експертизи

Назва методу Суть методу Можливості використання методу при проведенні громадської експертизи
Аналіз документів Важливим джерелом інформації є документальний матеріал, який обов’язково збирається під час громадської експертизи: закони, нормативно-регулятивні акти, пропозиції для отримання фінансування, контракти, кореспонденція, протоколи зустрічей, звіти, брошури для громадськості та інші документи, пов’язані із діяльністю органу влади. Основна перевага документів полягає у тому, що вони були написані одночасно з документованими подіями, і тому їм не загрожує втрата пам’яті або її порушення. Основна їх вада полягає у тому, що їх було написано не для дослідження, а з іншою метою. Наприклад, протоколи засідання пишуть для того, щоб зареєструвати схвалені рішення, а не щоб виявити розходження або незгоди між учасниками засідання; у них також не завжди згадуються ті питання порядку денного, щодо яких не було досягнуто згоди. Метод є основним при проведенні 99% громадських експертиз. Громадському експерту доцільно ознайомитися з такими типовими документами органів влади як: план діяльності на рік; звіт про діяльність в минулому році; державні цільові програми, що реалізовує орган, та звіти по них; штатний розпис; положення / закон про орган виконавчої влади, посадові інструкції працівників відповідного органу тощо. Більшість цієї інформації можна знайти на офіційному сайті відповідного органу виконавчої влади, в базі законодавства, отримати за письмовим запитом, або в інший спосіб.
Формалізовані інтерв’ю Для такого інтерв’ю необхідно визначити перелік питань (тем), які необхідно дослідити, та попросити респондента скласти розповідь на згадані теми, так, як той це собі уявляє. Деякі з питань передбачатимуть коротку відповідь (сімейний стан, вид занять, тощо), інші будуть ставитися у закритому вигляді з поданням можливих варіантів відповіді. Питання повинні бути ретельно підготовані наперед, щоб респондент міг швидко на них відповісти. Питання можна  поставити й телефоном. Метод корисний при експрес-опитуванні посадовців, коли треба швидко дізнатися позицію органу виконавчої влади з того чи іншого питання. Чимось нагадує такий журналістський прийом як «офіційний коментар» та власне так і готується. Метод доцільно використовувати при експертизі швидкоплинних подій, таких, наприклад, як повінь.
Глибинне (неформальне) інтерв’ю Якщо необхідно зорієнтуватися в ситуації і правильно спрямувати власну діяльність з проведення експертизи, то у такому випадку доцільно використовувати глибинні інтерв’ю. Їх мета одержати розповідь респондента (особи, яку опитують), яка б спиралися на його власний досвід. Для цього ви просто треба поставити низку «відкритих» запитань. Важливо! Бажано робити нотатки під час інтерв’ю, записуючи основні моменти розмови і використовуючи слова респондента там, де це можливо. Метод можна застосовувати по всіх видах експертизи. Натомість він особливо корисний при експертуванні незручних для влади тем (наприклад, корупція, торгівля людьми, наркоторгівля), коли, як правило, не можуть чи не хочуть відкрито надати інформацію. В такому разі доцільно проводити інтерв’ю з експертами в обраній вами темі.
Спостереження Підтримуючи зв’язок з органом влади протягом тривалого часу, експерт приходить в установу і фіксує побачене у заздалегідь розробленому бланку.

 

За таким методом досліджується організація роботи органу, наприклад організація прийому громадян. Відвідувач може одразу оцінити наявність стільців у кімнаті очікування, зразків бланків для заповнювання, наявність та доступність туалетів тощо. Іноді метод використовується під час різноманітних стажувань в органах влади.
Письмове анкетування Відповідаючи на письмову анкету людина має можливість обміркувати свої відповіді, за необхідності знайти потрібну інформацію, вивчити документи і надати свою обґрунтовану відповідь. Перелік запитань має бути відносно коротким, а заповнення анкети не повинне забирати багато часу. Метод особливо корисний, коли треба максимально швидко з’ясувати думку великої кількості людей, що мають максимально подібні характеристики.
Контент-аналіз Метод є одним з різновидів методу аналізу документів. Сутність його полягає у виокремленні в тексті певних слів або фраз, їх підрахунку на певний обсяг тесту та аналіз емоційного забарвлення, у якому вживалися ці слова. За цим методом досліджують різноманітні документальні джерела, які містять текст: книги, періодичні видання, промови, урядові постанови, матеріали нарад, програми, листи тощо. Метод дозволяє дослідити частоту згадування того чи іншого слова у взятому для аналізі документі. Як правило, чим частіше згадується те слово згадується, тим більше уваги до проблеми, якого це поняття стосується, приділяють органи влади. Метод доцільно застосовувати, якщо треба дослідити частоту згадування тої чи іншої інформації (наприклад слова «корупція» під час засідань Уряду, або слова «расизм» в офіційних повідомленнях Служби безпеки України). Просто підрахувавши кількість обраних одиниць аналізу на весь обсяг взятої для аналізу інформації, можна легко дізнатися, чи дійсно орган влади хоча б регулярно говорить про проблему, якою він офіційно має займатися.
Фокус група Фокус-групи проводяться задля глибоких обговорень різноманітних аспектів діяльності органів виконавчої влади. Участь у фокус-групах беруть як правило представники однієї групи з однією визначальною рисою – посадовці тої чи іншої категорії, національна меншина чи мешканці конкретного населеного пункту тощо. Під час фокус-груп відбувається розгляд не більше як 2-5 добре підготовлених питань, який триває не більше двох годин. У вільній дискусії учасники розповідають про своє розуміння проблеми, висвітлюють свій досвід з порушуваного питання, а також дають багато непрямої інформації за темою, що цікавить. Якщо краще про адміністративну послугу не скаже ніхто окрім її надавача чи клієнта – користуйтеся фокус-гупою. Наприклад, при оцінці якості послуг із соціальної реабілітації осіб, що відбули покарання, найбільше розкажуть або працівники системи, або колишні в’язні.

 

Сектор будівництва та екології

Структура відділу

Адреса:
м-н Шевченка 33
м. Надвірна, 78400

Розпорядок роботи:
понеділок – четвер – з 8.00 до 17.15;
п’ятниця – з 8.00 до 16.00;
обідня перерва – з 12.00 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя

Чіх Богдан Васильович начальник відділу (03475) 2-30-26
Романишин Ольга Миколаївна
головний спеціаліст, бухгалтер (03475) 2 -30-26

 

 

Вакансії

 

 

 

1.1. Наказ конкурс  начальника відділу з питань запобігання та виявлення
корупції, оборонної і мобілізаційної роботи апарату районної державної
адміністрації

1.2. УМОВИ начальника начальника відділу з питань запобігання та виявлення
корупції, оборонної і мобілізаційної роботи апарату районної державної
адміністрації 

 

 

Надвірнянська філія ДУ “Івано-Франківське ОЛЦ МОЗ України”

Дезінфекція , як профілактика туберкульозуЗдоровя – це ще не все…Начальник Надвірнянського міськрайонної філії

ДУ «ІФ ОЛЦ МОЗ України»
Жеревчук Оксана Петрівна.

Надвірнянський міськрайонний відділ складається з 5 відділень (мікробіологічна та фізико-хімічна лабораторії, відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень, відділення організації епідеміологічних досліджень, відділення дезінфектології).
Метою відділу є забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, проведення державного обліку інфекційних захворювань, розслідувань причин і умов виникнення інфекційних захворювань, харчових отруєнь.
Лабораторні та інструментальні дослідження для потреб санітарно-епідеміологічного нагляду проводяться за рахунок коштів бюджету відповідно до щорічного плану заходів здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду, а також позапланового в установленому законодавством порядку.
Відділ здійснюєтакі основні напрямки діяльності:
– мікробіологічні, паразитологічні, санітарно-гігієнічні, фізичні дослідження щодо безпеки факторів, що можуть небезпечно впливати на стан здоров’я людини;
– дослідження середовища життєдіяльності людини;
– проведення обліку інфекційних захворювань та масових неінфекційних захворювань (отруєнь), проведення заключних та поточних дезінфекційних заходів;
– забезпечує проведення епідеміологічних розслідувань випадків та спалахів інфекційних хвороб,отруєнь з метою встановлення причин їх виникнення, факторів передачі інфекції, визначення меж осередків інфекційних хвороб, масштабів поширення, та надання пропозицій щодо їх ліквідації;
–  проводить оцінку безпечності впливу на людину фізичних. Хімічних, біологічних факторів середовища життєдіяльності людини та надає за результатами такої оцінки відповідні рекомендації.
Відділ здійснює за плату інші види діяльності, до яких належать:
–   проведення лабораторних та інструментальних досліджень для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи та атестації робочих місць за умовами праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності;
–  проведення профілактичних та поточних дезінфекційних заходів.

Режим роботи
З 8.00 год. до 17.00 год.
обід з 12.00 год. до 13.00 год.
приймальня  тел. 2-48-34

Прийом громадян
В особистих справах
Пон.   10.00 до 15.00
Сер.    13.00 до 15.00

По адміністративних справах
Щоденно з 9.00 до 10.00

Надвірнянський міськрайонний відділ ДУ «ІФ ОЛЦ МОЗ України».
Завідувач Жеревчук Оксана Петрівна
До складу відділу входить :

  • відділення дезінфектології (завідувач Катаман Галина Дмитрівна);
  • відділення організації епіддосліджень (в. о. завідувача Глуханюк Оксана Дмитрівна);
  • відділення організації сан.-гіг. досліджень (в. о. завідувача Ковалюк Андрій Михайлович);
  • санітарно-гігієнічна лабораторія (завідувач Втерковська Оксана Дмитрівна);
  • мікробіологічна лабораторія (завідувач Стефанюк Оксана Дмитрівна).

 

Режим роботи всіх відділень:
Відділення дезінфектологія – з 8.00 до 16.12   (тел.:2-50-16)
Відділення організації епіддосліджень – з 8.00 до 16.42   (тел.:2-37-68)
Відділення організації сан.-гіг. досліджень – 8.00 до 16.42  (тел.:2-93-68)
санітарно-гігієнічна лабораторія – 8.00 до 16.12
мікробіологічна лабораторія – 8.00 до 16.12

Прийом аналізів
понеділок-четвер з 8.00 до 10.00

 

Управління соціального захисту населення

 

Структура управління
Адреса:
м-н Шевченка 3
м. Надвірна, 78400

uszn@nadrda.gov.ua>

Графік особистого прийому громадян – понеділок з 11.00 до 14.00

Розпорядок роботи:
понеділок – четвер – з 8.00 до 17.15;
п’ятниця – з 8.00 до 16.00;
обідня перерва – з 12.00 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя

начальник управління 2-65-27
Швенг Ірина Яремівна заступник начальника управління – начальник відділу контролю соціальних виплат 2-65-27
Стецюк Романія Ярославівна заступник начальника управління – начальник відділу державних соціальних інспекторів 2-65-27
Петроняк Любов Зіновіївна начальник відділу бухгалтерського обліку 2-26-77
Гаврищук Оксана Михайлівна начальник персоніфікованого обліку пільгової категорії населення 2-65-27
Бурій Світлана Максимівна начальник відділу соціального обслуговування інвалідів, ветеранів війни, праці та нагляду за правильністю призначення та виплати пенсій 2-60-99
Федорович Галина Йосипівна начальник відділу праці та соціально-трудових відносин 2-60-99
начальник відділу прийняття рішення по наданню соціальних допомог та компенсацій 2-60-99
Дмитрук Іванна Іванівна начальник відділу прийому громадян щодо надання соціальних допомог та компенсацій 2-60-99

Основними завданнями управління є:
забезпечення реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці,  організацію ефективного співробітництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з профспілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями. забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, підтримки сім’ї, попередження насильства  в сім’ї; забезпечення рівності прав чоловік та жінок, протидії торгівлі людьми, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері. призначення та виплату соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. організацію та координацію соціального обслуговування населення, здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг, у тому числі соціального супроводу сімей/осіб, шляхом розвитку спеціалізованих закладів, установ та служб та шляхом залучення недержавних організацій, які надають соціальні послуги.

 організацію виконання комплексних програм та заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення, сімей та громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах та сприяння в отриманні ними соціальних виплат та послуг за місцем проживання, перебування.
забезпечення соціальної інтеграції інвалідів, сприяння створенню умов для безперешкодного доступу інвалідів до об’єктів соціальної інфраструктури.
здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України; проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи.
розроблення та організацію виконання комплексних програм та заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей чоловік та жінок, протидії торгівлі людьми.

Каталог послуг:

— надає відповідно до законодавства державну допомогу сім”ям з дітьми, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім”ям, інвалідам з дитинствам та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, а також інших видів державної допомоги;

— надає населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого побутового палива;

— в установленому порядку формує базу даних Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та ведення їх персоніфікованого обліку;

— в межах своєї компетенції надає пільги пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним громадянам;

— організовує роботу з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та забезпечує відповідно до законодавства їх соціальний захист;

— формує банк даних інвалідів, подає пропозиції органам місцевого самоврядування щодо потреби у комунальних реабілітаційних установах для інвалідів та дітей-інвалідів;

— організовує матеріально-побутове обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, їх санаторно-курортне лікування, забезпечує інвалідів в установленому порядку транспортними засобами, засобами пересування та реабілітації;

— здійснює відповідно до законодавства грошові компенсації інвалідам на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, а також вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян;

— видає відповідні посвідчення ветеранам війни, праці та іншим категоріям громадян;

— забезпечує у разі потреби влаштування до будинків-інтернатів громадян похилого віку, інвалідів та дітей-інвалідів, надає допомогу в організації роботи зазначених установ та закладів;

— бере участь у роботі державних комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів;

— здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства під час призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України;

— сприяє веденню персоніфікованого обліку у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

— здійснює державний контроль за додержанням законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення, своєчасною виплатою заробітної плати, запровадженням підприємствами всіх форм власності мінімальних державних гарантій з оплати праці;

 — вживає заходів до якісного проведення атестації робочих місць;                     

— аналізує ситуацію в соціально-трудовій сфері на відповідній території, стан укладення колективних договорів на підприємствах та організаціях, сприяє організації переговорного процесу між сторонами соціального партнерства, проводить реєстрацію та забезпечує зберігання оригіналів колективних договорів;

— забезпечує діяльність комісії з розгляду питань, пов”язаних з наданням статусу учасника війни;

— формує базу даних одиноких громадян, які потребують соціального обслуговування та соціальних послуг;

— вживає заходів до соціального захисту бездомних громадян та осіб, 

–звільнених з місць позбавлення волі, утворення та розвитку мережі закладів та установ, що надають послуги цим громадянам;

— сприяє бдагодійним , регілійним організаціям, громадським об”єднанням, установам та організаціям недержавної форми власності, окремим громадянам у наданні соціальної допомоги та соціальних послуг інвалідам, ветеранам війни та праці, громадянам похилого віку, а також іншим особам, які перебувають у складних життєвих обставинах.

– забезпечує діяльність районної комісії у справах альтернативної (невійськової служби);

– реалізує заходи та програми, спрямовані на пропагування сімейних цінностей, підвищення рівня правової обізнаності, соціального і правового захисту сімей, надає у межах компетенції підприємствам, установам та організаціям, об’єднанням громадян та окремим громадянам методичну і практичну допомогу та консультації з питань запобігання насильству в сім’ї.
– забезпечує впровадження національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, підготовку документів щодо встановленн
я статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

– забезпечує виконання програм та заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, надає правову, методичну та організаційну допомогу структурним підрозділам державної адміністрації, підприємствам, установам та організаціям з питань гендерної рівності.

 

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю

Адреса:

м-н Шевченка 33

м. Надвірна, 78405

тел. 03475 29103

info@nadrda.gov.uanadvirnaorg@ukr.net

Розпорядок роботи: понеділок – четвер – з 8.00 до 17.15;

п’ятниця – з 8.00 до 16.00;

обідня перерва – з 12.00 до 13.00;

вихідні дні: субота, неділя

Начальник відділу інформаційної діяльності, комунікацій з громадськістю та організаційної роботи апарату РДА – Надія Головінська.
Головний спеціаліст відділу – Вероніка Дзюбенко.

Відділ інформаційної діяльності, комунікацій з громадськістю та організаційної роботи апарату райдержадміністрації:

–         аналізує та прогнозує розвиток суспільно-політичних процесів у районі;
–         сприяє органам виконавчої влади у розвитку їх зв’язків з політичними партіями, громадськими організаціями;
–         інформаційно-аналітичне забезпечення здійснення внутрішньої політики в районі;
–         забезпечує зв’язки з громадськістю, надає інформаційно-аналітичні матеріали у засоби масової інформації.

Контактна інформація відповідальних за програмно-технічну та інформаційну підтримку веб-сайту: Надія Головінська, Галина Питлюк.

тел. 03475 29103

Відділ управління персоналом, документообігу та звернень громадян

Адреса:
м-н Шевченка 33
м. Надвірна, 78405
zagal@nadrda.gov.ua
Розпорядок роботи:
понеділок – четвер – з 8.00 до 17.15;
п’ятниця – з 8.00 до 16.00;
обідня перерва – з 12.00 до 13.00;
вихідні дні: субота, неділя

Структура відділу

Угринчук Світлана Михайлівна начальник відділу (03475) 2-91-10
Глушко Марія Олексіївна
Думенко Оксана Богданівна
Клюфінська Тетяна Ігорівна
 

головний спеціаліст
головний спеціаліст( дек.відпустка)
головний спеціаліст

 

(03475) 2 -91-10