Сьогодні це моє звернення присвячене всім вам. І тим, хто наділений владою, і тим, хто наділяє владою. Усім, хто береже у своєму серці людяність, а отже, залишається вірним мрії про мирну Європу. Європу, яка більша, ніж ми всі з вами. Яка пам’ятає досвід сотень поколінь, що жили на нашому континенті й більшості з яких, на жаль, не судилося жити в мирі. І саме тому такої великої сили набула мрія, мрія про Європу, якій треба бути континентом культури, треба бути континентом людей, треба бути континентом без війни.
Я особисто впевнений у саме такій Європі.
У Європі, яка неодмінно буде щасливим домом для наших дітей і для їхніх дітей.
Яка не дозволить укорінитись ненависті.
І яка зробить усе, щоб виправити цю помилку європейської історії – цю війну, що триває на нашому континенті й загрожує перерости у значно ширше протистояння.
Ми не залишимо її у спадок після себе.
Ми завершимо цю війну.
Ми завершимо її в інтересах України та в інтересах всієї Європи. Усіх нас. І всіх, хто буде після нас. Ми завершимо її на своїх умовах. Умовах, які зрозумілі будь-якій людині, звичайній людині на цій землі.
Пане Федеральний президенте!
Пане Федеральний канцлере!
Пані президентки Бундестагу та Бундесрату!
Пані та панове!
Шановні панове депутати!
Шановні присутні!
Дорога Німеччино!
Розділена Європа ніколи не була мирною. А розділена Німеччина ніколи не була щасливою. Ви знаєте все це не від мене, ви це знаєте зі свого досвіду. І тому ви можете зрозуміти нас, українців. Можете зрозуміти, чому ми так боремося проти спроб Росії розділити нас, розділити Україну. Чому ми робимо все, абсолютно все, щоб не допустити стіни між частинами нашої країни.
Жодна країна не має бути приречена на те, щоб колючий дріт на десятиліття розірвав її тіло.
Принижені європейські народи ніколи не знали спокою по-справжньому. Деякі були змушені боротися проти приниження ще й після того, як побороли окупанта.
Саме тому зараз – після цієї війни – ми прагнемо не залишити жодних принижень на землі, яка була пошрамована ударами. Жодних принижень у душі народу.
Українці заслуговують на спокій, просто спокій після цієї війни.
І кожен, хто захищав свій рідний дім, кожен, хто втратив рідних, кожен, чиї побратими й посестри назавжди залишилися на полях боїв, – усі вони заслуговують на достойне завершення війни – таке, яке не залишає сумнівів, а хто ж переміг.
А той, хто приніс війну, повинен, навпаки, забути про спокій. Назавжди. Винний у війні має понести відповідальність. Справедливо відповісти за кожен злочин цієї війни.
Тільки зі справедливої відповідальності виростає історичний шанс вилікуватися від агресії.
Росія повинна через це пройти – через повну та принципову відповідальність за розв’язану війну.
Росія повинна пройти і через прибирання руїн за собою. Повинна заплатити за всю шкоду, яка була завдана цією агресією – і нашій країні, і нашим людям.
Якщо десь залишаються руїни, значить, до них колись повернеться і війна. Цього не має бути. Більше ніколи.
Ми повинні відбудувати нормальне життя. Відбудувати всі разом. Усі, хто цінує життя.
І кожен російський актив, який може бути для цього використаний, має бути використаний. Без компромісів, без будь-яких компромісів з агресором. Час для компромісів вичерпано.
Він був вичерпаний рівно тоді, коли Путін почав спалювати міста й нагороджувати своїх вбивць. Коли він почав ставити на вбивства замість договорів.
Російська армія залишає по собі десятки нових кладовищ, і це означає, що ніхто з нас не має права залишити по собі дефіцит захисту від російської армії. Слово когось у Москві не може бути таким захистом. Європа повинна бути континентом достатньої сили, щоб бути простором достатньо міцного миру. Інакше просто не вийде.
І навіть якби хтось спробував інакше, Путін сам зітре будь-яку надію домовитися з ним. Він прагне підкорювати – і не лише сусідів Росії. Російські вбивці були в Алеппо і є в Африці. Вони вчилися війни, руйнуючи Грозний і ламаючи Грузію. Вони залишили Молдову розділеною. Вони поставили на коліна Білорусь.
Чи дозволимо ми Росії продовжувати таку ходу Європою? Цю ходу зневаги до життя і націй…
Точно ні.
І це – наш спільний інтерес. Спільний інтерес, щоб Путін особисто програв. Щоб він програв цю війну. Щоб Путін програв свою спробу зіштовхнути Європу на рівень, коли з війни вже не вибратися.
Пані та панове!
Напевно ви пам’ятаєте, що всього лише за рік-два до падіння Берлінської стіни ніхто не передбачав, як швидко це може статися. Декому здавалося, що стіна – назавжди. Але її не стало. І це залежало від лідерства політиків і від волі людей. Тільки від цього.
Так само зараз декому здається, що Путін – назавжди і що війні немає кінця. Але це не так, все це ілюзія. Ілюзія, яку можна розвіяти лідерством. Можна розвіяти рішеннями. Можна розвіяти успіхом.
І ми це робимо! Разом із тобою, Німеччино! Українці завжди будуть вдячні вам за це.
Україна тримається проти повномасштабної агресії вже більш ніж 800 днів. 839.
24 лютого, на початку цього вторгнення, взагалі ніхто б не повірив, що це можливо, але тепер це факт.
Ми довели цим, що Росія може провалитися та програвати. Ми довели, що разом із партнерами маємо все, що необхідно для захисту життя.
Ми довели, що нашою співпрацею ми можемо збільшувати простір безпеки. І сам собою простір безпеки не зростає – тільки завдяки спільним рішенням і спільній сміливості.
Все це – факти. Все це – прояви лідерства України, Німеччини, усіх наших союзників і всіх наших партнерів.
Зокрема, вашого лідерства – тих, хто присутній в цій залі Бундестагу. Я дякую вам – кожному й кожній із вас особисто.
І особливо я вдячний вам за лідерство у наданні Україні «петріотів» – ви врятували цим тисячі життів наших людей. Дякую!
Чи є в нас із вами якась інша мета, окрім миру?
Ні.
Чи є в нас якась інша континентальна мрія, окрім мирної Європи?
Ні.
Чи є в нас якийсь інший обов’язок, окрім захисту наших народів, нашої Європи та міжнародного порядку, який базується на правилах?
Ні.
Це в Росії інші цілі та мрії. Вона одна – проти всіх нас. І саме тому ми всі повинні разом примусити її змінитися. І це можливо. Бо не буває стін, які не падають.
Пані та панове!
Вже за кілька днів ми разом із паном канцлером Німеччини та іншими лідерами Європи та світу зустрінемось у Швейцарії на інавгураційному Саміті миру. Росія намагалася зірвати цей Саміт. Але він відбудеться. І це – спільний успіх України та десятків країн.
Зазвичай після війни обставини визначались або переможцями, або кількома сильними, які могли втрутитись і нав’язати щось усім іншим. Навіть усупереч будь-якої їхньої волі.
Зараз ми пропонуємо принципово інший формат.
Такий, щоб ніхто не міг зманіпулювати й зірвати домовленості, як Росія це робила неодноразово, та щоб усі голоси були помітні – голоси світу.
На Саміті миру будуть представлені держави з усіх частин світу, і кожна з них зможе проявити в загальній роботі свій характер і проявити своє лідерство. Мета в усіх спільна – почати крок за кроком повне відновлення безпеки та рух до справжнього миру. Почати крок за кроком повертати дієвість Статуту ООН та базовим нормам міжнародного права, які гарантують суверенітет і територіальну цілісність держав, а також права людей і народів.
Ми хочемо дати шанс дипломатії і зібрали для цього близько сотні держав.
Україна ніколи не покладалася тільки на силу зброї. Так, ми розуміємо, проти яких убивць доводиться сьогодні боротись, і не забудемо, що лише зброя ефективно їх зупиняє та захищає наше життя.
Але пам’ятаємо також і те, що мир виростає не з пострілів, а з гарантій – із надійних гарантій, що пострілів більше не буде і зло більше не прийде на землю народу, який хотіло це зло знищити.
Що може дати такі гарантії Україні зараз? Єдність світу, і саме тому важливий Саміт миру. Єдність друзів, і саме тому наша з вами співпраця має бути максимально дієвою. Єдність Європи, і саме тому Україні треба стати повноправною частиною європейського політичного та безпекового простору. Так само, як завдяки цьому ви й ваші сусіди живете десятиліттями без загрози, що хтось позбавить вас рідної країни.
Дорогі друзі!
Саме нам із вами, усім нашим партнерам, усім, хто цінує життя й допомагає зараз його захищати, належить визначити, що буде спадком цього часу для Європи наступних часів. Чи буде безпека? Чи буде повага? Чи буде мир?
Я впевнений, що ми з вами виберемо правильну відповідь. Ми виберемо завершення цієї війни. На наших умовах. І повністю ліквідуємо дефіцит безпеки у Європі, який створював у Путіна ілюзію, ніби його агресивні кроки спрацюють.
Це наше з вами лідерство та воля українців мають спрацювати – заради миру, заради Європи, заради життя.
Так і буде.
Буде Європа – континент без війни.
Дякую вам за запрошення! Дуже дякую за увагу! Дякую вам за ваше ставлення до наших людей, яких ви прихистили з самого початку війни. Ми ніколи цього не забудемо.
Дуже дякуємо, Німеччино!
Слава Україні!
