Вшанували Юрія Шкрумеляка
17 квітня в селищі Ланчин відбулося літературно-музичне-віче-присвята «Сповідь тернового щастя» присвячене 120 річниці з дня народження письменника, журналіста, січового стрільця Юрія Шкрумеляка.
17 квітня в селищі Ланчин відбулося літературно-музичне-віче-присвята «Сповідь тернового щастя» присвячене 120 річниці з дня народження письменника, журналіста, січового стрільця Юрія Шкрумеляка.
У святковому концерті за участі учнів місцевої школи, названої в честь Юрія Шкрумеляка, прозвучали вірші поета. Діти розповіли про нелегкий життєвий шлях свого відомого односельця. Все своє життя він гордо проніс звання українця.Свого часу, як редактор дитячого львівського журналу та автор віршів для дітей, прививав любов у наймолодших до своєї землі, до материнської мови, до України.
Відбулось покладання квітівдо пам'ятника Юрія Шкрумеляка.
Довідково:
Юрій Шкрумеляк – журналіст, поет, перекладач, січовий стрілець -народився 18 квітня 1895 року в с. Ланчин в селянській родині (тепер смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської обл.). Вчився у чотирикласній початковій школі. По закінченні її в 1907 р. його, як кращого учня, громада направила на навчання в Коломийську гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на історико-філософському факультеті (1922-1924 рр.), а з 1924р. по 1926 р. – в Празькому вільному університеті на історико-філософському факультеті. Цієї пори одружується. У серпні 1914 року на заклик Головної Української Ради добровольцем вступив в лави січових стрільців, був підхорунжим. Брав участь в боях, був поранений, знов повернувся на фронт, воював на Тернопільщині, в Буковині. Учасник визвольної війни.
Перший вірш написав 1915-го року у Відні. Є одним з найвідоміших поетів-усусів. Разом з Мирославом Ірчаном, художником Гецом видавав сатирично-гумористичну газету «Самохотник». Свої твори підписував псевдонімами Смик, О. Підгірський, Ю. Ігорків, Гнотик, Максим Цимбала та іншими. У 1922 р. разом з Р. Купчинським, Р. Лепким та іншими створив групу поетів-символістів, які об»єднались навколо літературно-мистецького видання «Митус».
1920-1930 рр. – співробітник видавництва «Світ дитини».
1928-1939 рр. – працює у видавничому концерні Івана Тиктора, головним редактором і фейлетоністом газети «Народна справа» і журналу для дітей «Дзвіночок». У 1945 році був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність», відбував покарання вПечорських таборах. Після повернення(1956 р.) був реабілітований.
Автор понад 30 книг для дітей. Друкувався у виданнях «Червоної Калини». Окремими книгами вийшли: поема «Сон Галича» (1920 р.), проза «Поїзд мерців» (1922 р.), «Авелева жертва» (1926 р.), повість «Чета крилатих» (1928 р.), повість «Огні з полонин» (1930 р.), п»єса «Стрілець невмирущий» (1938 р.), повість «Високі гори і низини» (1939 р.), збірки поезій «Пісня про радісну осінь» (1940 р.), «Сопілка співає» (1957 р.), вибрані твори «Привіт Говерлі» (1964 р.).
Помер 16 жовтня 1965 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
У святковому концерті за участі учнів місцевої школи, названої в честь Юрія Шкрумеляка, прозвучали вірші поета. Діти розповіли про нелегкий життєвий шлях свого відомого односельця. Все своє життя він гордо проніс звання українця.Свого часу, як редактор дитячого львівського журналу та автор віршів для дітей, прививав любов у наймолодших до своєї землі, до материнської мови, до України.
Відбулось покладання квітівдо пам'ятника Юрія Шкрумеляка.
Довідково:
Юрій Шкрумеляк – журналіст, поет, перекладач, січовий стрілець -народився 18 квітня 1895 року в с. Ланчин в селянській родині (тепер смт. Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської обл.). Вчився у чотирикласній початковій школі. По закінченні її в 1907 р. його, як кращого учня, громада направила на навчання в Коломийську гімназію. Пізніше навчався у Львівському університеті на історико-філософському факультеті (1922-1924 рр.), а з 1924р. по 1926 р. – в Празькому вільному університеті на історико-філософському факультеті. Цієї пори одружується. У серпні 1914 року на заклик Головної Української Ради добровольцем вступив в лави січових стрільців, був підхорунжим. Брав участь в боях, був поранений, знов повернувся на фронт, воював на Тернопільщині, в Буковині. Учасник визвольної війни.
Перший вірш написав 1915-го року у Відні. Є одним з найвідоміших поетів-усусів. Разом з Мирославом Ірчаном, художником Гецом видавав сатирично-гумористичну газету «Самохотник». Свої твори підписував псевдонімами Смик, О. Підгірський, Ю. Ігорків, Гнотик, Максим Цимбала та іншими. У 1922 р. разом з Р. Купчинським, Р. Лепким та іншими створив групу поетів-символістів, які об»єднались навколо літературно-мистецького видання «Митус».
1920-1930 рр. – співробітник видавництва «Світ дитини».
1928-1939 рр. – працює у видавничому концерні Івана Тиктора, головним редактором і фейлетоністом газети «Народна справа» і журналу для дітей «Дзвіночок». У 1945 році був засуджений на 10 років за «антирадянську діяльність», відбував покарання вПечорських таборах. Після повернення(1956 р.) був реабілітований.
Автор понад 30 книг для дітей. Друкувався у виданнях «Червоної Калини». Окремими книгами вийшли: поема «Сон Галича» (1920 р.), проза «Поїзд мерців» (1922 р.), «Авелева жертва» (1926 р.), повість «Чета крилатих» (1928 р.), повість «Огні з полонин» (1930 р.), п»єса «Стрілець невмирущий» (1938 р.), повість «Високі гори і низини» (1939 р.), збірки поезій «Пісня про радісну осінь» (1940 р.), «Сопілка співає» (1957 р.), вибрані твори «Привіт Говерлі» (1964 р.).
Помер 16 жовтня 1965 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
0 Коментарі