Дитяча мрія – щоб поряд були мама і тато!

       Родина – яке близьке та зрозуміле для нас слово. Ми з дитинства відчуваємо материнську ніжність та тепло, батьківську допомогу та мудре слово. Та є діти,які недобровільно позбавлені цього почуття. І хто виріс у рідній сім’ї, тому важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилася без батьків. Вони позбавлені любові та піклування та один на один постають перед життєвими труднощами. Відсутність батьківського тепла, маминої колискової на ніч, іграшок та подарунків на свята від рідних – усе це є життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці діти живуть в інтернатах, мають одяг та їжу, влітку вони відпочивають в оздоровчих таборах, але єдине – їх ніхто не чекає, і нікому пожалітись про забите коліно чи успіх у спортивних змаганнях. Саме тому наша держава підтримує створення сімейних форм виховання дітей-сиріт, а саме прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.
Діти – це наше майбутнє, і не важливо чи то твоя рідна дитина, чи просто маленька особистість, яка хоче відчути твою підтримку та часточку любові. Ми повинні пам’ятати, що для щастя цих дітей потрібно так мало: добре слово, привітна посмішка і надія на краще майбутнє.
Проблема дитячого сирітства з кожним днем стає більш актуальною і болючішою темою для нашого суспільства. Однак останніми роками змінилися пріоритети державної політики. Перевага надається вихованню дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування у родині (усиновлення, опіка, передача на виховання у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї).
Сьогодні в інтернатах живуть діти, яким не пощастило мати сім’ю, їх ніколи не приголубить мама, не візьме на руки тато. Чому ця дитина повинна залишитися нещасливою? Виростаючи без сім’ї, виховуючись у державному закладі, дитина залишається не готовою до труднощів реального життя після виходу з інтернату у 18 років. Що відбувається далі? Статистика жахає: такі діти скоюють злочини, зловживають наркотиками, алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя, не мають місця проживання чи роботи, їх сім’ї закінчуються розлученнями.
Прийнявши дитину у свою сім’ю, ви не тільки врятуєте її від безнадійності, навчите звичних для нас та часто зовсім невідомих для дитини життєво необхідних навичок, а головне – поділитеся з нею любов’ю та турботою.
Ви можете запобігти цьому!
Дорогі батьки! Вони мріють про щасливу сім’ю! Сподіваються, що хтось їх полюбить по-справжньому і назве своїм сином чи донькою.
Зважтеся на цей крок! Ваша дитина на вас чекає! 

Якщо хтось із читачів вирішить взяти на виховання дитину, дати їй шанс вирости у люблячій родині – звертайтеся до нашої служби. Чекаємо за адресою: м-н. Шевченка, 33, Служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації. Тел. 2-91-74.