Виступ Президента на відкритті фотовиставки «Матері героїв»

Шановні воїни! Шановні і дорогі українські мами!

Надзвичайна любов та щедрість українського материнського серця оспівана у піснях, вишита найніжнішими словами у рядках українських поетів і письменників… Як і в цих слова поета Івана Багряного. Як і в «Пісні про рушник», яка, насправді, – всі ми її знаємо, любимо, – є піснею зовсім не про рушник, а є піснею про маму. І саме так покоління українців її й сприймають.

Я сам ніколи не забуду очі моєї мами і моєї дружини, яка зустрічала мене з лав Збройних Сил. Це було у травні 86-го року, коли вибухнув Чорнобиль. І скільки в цих очах було пережитих тривог, але одночасно скільки радості, скільки було щастя!

Тому я завжди пам’ятаю, що за кожним солдатом, кожним офіцером, кожним українським воїном стоїть водночас сильна і тендітна жінка – мати, яка його ростила. Вона його ростила, звичайно ж, не для війни, але зрозуміла його вибір, благословила, і оберігає його своїми молитвами, оберігає його своїм материнським серцем! 

Мами героїв, матері героїв – це також українські герої, бо на їх плечі лягає не менше, а може й ще більше навантаження!

Хочу наголосити, що наша перемога залежить у тому числі й від вас. Так само, як і від героїзму наших захисників – ваших синів та чоловіків. Ваші діти та чоловіки – це одночасно й діти нашої української Вітчизни. Коли вони думають кого захищають, вони одночасно думають про маму, дружину і Батьківщину. Тому вони своєю сміливістю, мужністю, патріотизмом здатні зупинити будь-якого ворога!

Що може бути важчим, ніж отримання мамою новин про мобілізацію її дитини? Що може викликати більшу тривогу? Або не мобілізацію, а звістка про те, що він добровольцем пішов до військкомату або просто на фронт. Мені це знайоме, бо я бачив і очі Марини в цей час.

Напевно, що не може нічого бути більш болісним для материнського серця, ніж просто відірвати від себе сина чи доньку, відірвати від родини. І не просто відірвати, а й благословити на виконання синовнього і громадянського обов’язку. Це дуже важко, адже перша реакція матері – це захистити свою дитину. І знайти в собі сили благословити її йти захищати Україну може лише героїчна жінка.

Ви витираєте сльози, але відпускаєте своїх дітей на війну. Підтримати цей вибір власної дитини, благословити її на захист України  – це і є справжній материнський подвиг!

Ми схиляємо голови перед мужністю матерів, котрі виховали героїчних синів та доньок України, які стоять на захист Батьківщини і дають героїчний відсіч ворогу.

Ми схиляємо голову перед мужністю матерів, котрі виховали героїчних синів, доньок . І особливу шану і вдячність кожен із нас зобов’язаний віддати тим мамам, чиї голови покрили чорні хустки, хто за останні роки не дочекався додому своїх дітей.

Якщо ви мене запитаєте що є найважчим у роботі Президента, то це не є режим, графік, виснажливі і важкі рішення, які доводиться приймати. Це отримання звісток з фронту про загибель наших героїв. Я не можу з цим спокійно миритися. Ц насправді той невимовний біль, який відчуваєш кожного разу, коли приходять ці повідомлення – як про втрати наших воїнів, так і про втрати серед мирного населення, про страждання людей і про все те, що є наслідком російської агресії, яка прийшла на нашу землю на початку 2014 року окупаційними військами.  Ця війна була розв'язана російським агресором і цей гріх людиновбивства, який повністю лежить на них, хто своїми імперськими психозами і кривавими руками розв’язав цю вбивчу війну.

Сьогодні, у День матері, ми схиляємо голови перед українськими мамами – матерями героїв, які й самі є справжніми героїнями.

Дай Вам Боже здоров’я, витримки, дай вам Боже сили, дай вам Боже долі, щоб ви обов'язково дочекалися своїх героїв.

Прощу всіх українців сьогодні привітати, відвідати, огорнути любов’ю і вдячністю матерів українських героїв, не дати їм залишитись на самоті. У цей день і кожен день слава українським матерям і слава Україні.