Головний державний інспектор Управління Держпраці України в Івано-Франківській області інформує:

Розяснення щодо відповідальності керівників підприємств, установ, організацій за невиплату заробітної плати.
Конституцією України, а саме у статті 43, яка передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розяснення щодо відповідальності керівників підприємств, установ, організацій за невиплату заробітної плати.
Конституцією України, а саме у статті 43, яка передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Також права працівників на виплату їхньої законної винагороди за виконану роботу відстоюються у статті 115 Кодексу законів про працю України. Спираючись на цю статтю, працівник має право вимагати від роботодавця виплати заробітної плати регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з профспілковою організацією чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Важливим моментом є ще і те, що у разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата має виплачуватися напередодні. Часто буває таке, що роботодавці забувають, або просто ігнорують це положення статті і затримують виплати, порушуючи права працівників.
Щодо розміру заробітної плати за першу половину місяця, то він визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця (наказом по підприємству), погодженим з профспілковою організацією, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
За невиплату заробітної плати або недотримання строків її виплати чинним законодавством передбачено: дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та матеріальну відповідальність керівника підприємства.
Дисциплінарна відповідальність.
Якщо встановлено винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачується несвоєчасно або у розмірах, нижчих від установленого законодавством її мінімального розміру (з 01.12.2013 – 1218 гривень), трудовий договір з ініціативи власника може бути розірваний відповідно до п. 11 ст. 41 КЗпП. Згідно зі ст. 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у суді в двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
Адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X (далі – КУпАП) порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 грн. до 1700 грн.)
Кримінальна відповідальність.
Найбільш сувору відповідальність за невиконання трудових прав працівників передбачено Кримінальним Кодексом України.
Відповідно до ст. 175 Кримінального Кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-II безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності, – карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 грн. до 17000 грн.) або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії, – карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 грн. до 25500 грн.) або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.
Також слід враховувати усі найдрібніші аспекти специфіки кожного трудового спору, відштовхуючись конкретно від залежної ситуації. Різноманітність вироків суду від накладення штрафу до обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю цим і пояснюється, хоча у більшості випадків позови або просто відхиляються, або підлягають лише частковому задоволенню. Тому, перш за все, якщо ви твердо вирішили захищати і відстоювати свої трудові інтереси ретельно підготуйтеся, зберіть якомога більше інформації, яка підтверджує порушення ваших прав.
Слід зазначити, що відповідно до статті 233 КЗпП у випадку порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом без обмеження будь-яким строком, тому слід не забувати про порушення і завжди звертатися за відновленням своїх прав.
 
Головний державний інспектор Управління Держпраці                             Р.Сабадаш
в Івано- Франківській області                                                                        

 

0 Коментарі

Ще немає коментарів

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов*язкові поля позначені *