Соціально-небезпечна хвороба – туберкульоз

Туберкульоз – це інфекційна, соціально-небезпечна хвороба, яка може вражати всіх людей, але найчастіше найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, люди, які зловживають алкоголем, наркомани тощо).
Туберкульоз вимагає тривалого (від 6-8 місяців і більше, інколи все життя) комплексного лікування та реабілітації хворих. 

Туберкульоз – це інфекційна, соціально-небезпечна хвороба, яка може вражати всіх людей, але найчастіше найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, люди, які зловживають алкоголем, наркомани тощо).
Туберкульоз вимагає тривалого (від 6-8 місяців і більше, інколи все життя) комплексного лікування та реабілітації хворих. 
Наразі третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7-10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50-60 млн.
Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10-15 здорових осіб, а якщо він знаходитиметься в школі, театрі чи громадському транспорті, то значно більше. Це сприяє значному поширенню туберкульозу. 
Це не тільки медична проблема, а соціальна, яка віддзеркалює соціально-економічний стан країни, культурно-освітній рівень та благополуччя населення.
«Туберкульоз поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим способами (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є на підлозі, предметах, в повітрі).
Поширення туберкульозу шляхом прямого контакту можливе при неохайності хворого, коли його руки забруднені мокротинням, наприклад, при рукостисканні, поцілунках. Так найчастіше заражаються діти. Непрямий контактно-побутовий шлях передачі туберкульозної інфекції відбувається при зіткненні людини із зараженими одягом, білизною, рушником, посудом, зубною щіткою, носовою хусткою, тощо.
Більшість контактних осіб захворюють на туберкульозу в перші 6-12 місяців від початку контакту, хоча частина членів родини можуть захворіти й через 9-12 років спільного проживання з хворим», – розповідає заступник головного лікаря з лікувальної роботи міської поліклініки №1 Ольга Савчук.
Лікар наголошує: симптомів туберкульозу, які були б притаманні лише цій недузі, немає. Однак, кожний громадянин повинен знати, що при туберкульозі легень можуть бути такі ознаки: 1) кашель протягом двох тижнів і більше; 2) зниження маси тіла (схуднення); 3) слабість, втомлюваність; 4) субфебрилітет (підвищення температури тіла до 37,2 – 37,5°С або лихоманка (підвищення температури до високих цифр – 38,0–39,0°С з ознобом); 5) потіння вночі; 6) біль в грудній клітці; 7) задишка; 8) погіршення апетиту; 9) кровохаркання.
При появі будь-яких із зазначених симптомів кожна людина повинна звернутися до лікаря, щоб пройти обстеження і вияснити причину появи цих ознак. Для своєчасної діагностики туберкульозу всі діти до 14 років повинні проходити щорічну туберкулінодіагностику, тобто пробу Манту. Ця проба вважається позитивною при діаметрі папули 5 мм і більше, яку вимірюють через 72 год. після проведення реакції. 
Основним методом діагностики залишається флюорографія органів грудної клітки, яку рекомендовано проходити щорічно, а деяким особам із групи ризику – і двічі на рік. Більшість населення не бажає проходити флюорографічне обстеження через страх перед опроміненням. Проте доза випромінювання, яка виходить при виконанні даного методу, практично безпечна. Вона прирівняна з перельотом на літаку на відстань в 2500 кілометрів. 
«У Івано-Франківську, з ініціативи головного лікаря міста Тараса Масляка, широко проводяться акції «День здоров’я», в ході яких пересувний флюорограф виїжджає до місць великого скупчення людей (мегамаркети) та в приписні села, адже їх жителям буває накладно їхати до міста на обстеження. Ці акції мають на меті виховні цілі – нагадати про щорічні профілактичні медичні огляди та охопити обстеженням неорганізоване населення (непрацюючих, людей пенсійного віку, людей, які працюють протягом цілого дня, тощо)», ­– каже Ольга Савчук.
Кожна людина повинна пам’ятати, що зараження туберкульозом найчастіше відбувається під час спілкування з хворою людиною при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокротиння та слини, а також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби, риби, птиці. Зараження може відбуватися тоді, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд, постіль, папери, недопалки від хворого на туберкульоз. 
Туберкульоз розвивається тоді, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці тощо.
Тому профілактика туберкульозу має бути такою:
1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами;
2. Не докурювати цигарки після нікого з курців;
3. Користуватися особистими предметами гігієни;
4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків;
5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною, багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини для підвищення імунітету;
6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути заражені мікобактеріями туберкульозу;
7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні;
8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків, користуватися презервативом.
Якщо у когось із членів сім’ї виявили туберкульоз, то:
1. Хворий-бактеріовиділювач повинен бути ізольованим (в стаціонарі, окремій кімнаті);
2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого;
3. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини;
4. Хворий повинен:
– дотримуватися елементарних правил гігієни;
– користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття обливати окропом;
– користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко;
– виварювати рушники і білизну хворого;
– хворий не повинен плювати на підлогу (бо мікобактерії туберкульозу є в слині та мокротинні);
– виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні;
– кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом.
– житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою;
– відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше;
– температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С, влітку спати на відкритому повітрі.

Лікарі наполягають: для попередження туберкульозу, потрібно хоча б раз на рік зробити флюорографію грудної клітки, а при підозрі на захворювання – негайно звернутися в поліклініку. Адже здоров’я людини – понад усе!

0 Коментарі

Ще немає коментарів

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована. Обов*язкові поля позначені *